Навряд чи варто акцентувати увагу наших читачів на антиреформаторських діях колишнього одіозного очільника міністерства освіти і науки п.Табачника, згадка про якого в основному асоціюється з чисельними конфліктами та протистояннями, а не прогресивними ідеями і новизною. Тим більше, що з приходом нового міністра, нашого земляка, уродженця Ужгорода Сергія Квіта питання реформування освітянської галузі отримало новий потужний імпульс.
Отже, що хотілося б нового, сучасного, по-європейськи прогресивного побачити у тих змінах, які будуть впроваджуватись в системі насамперед середньої освіти. На мою думку, основна ідея має базуватись на принципі всебічної підготовки учнів до самостійного життя. У Фінляндії, яка за рівнем освіти вважається однією з кращих у світі, кажуть“Або ми готуємо дітей до життя, або до екзаменів. Ми вибираємо перше“.
Не треба думати, що запорукою нововведень має стати насамперед сучасна матеріально-технічна база шкіл. Її оновлення обов’язково повинно стати елементом реформи, але починати потрібно з того, що не вимагає негайних матеріальних затрат, зате вимагає зміни у організаційних і педагогічних підходах
Перше, що доцільно було б зробити – ввести принцип рівності всіх шкільних предметів. Не треба вважати, що математика чи хімія, наприклад, важливіша за образотворче мистецтво або фізкультуру. Тому і класи з поглибленим навчанням якогось одного предмету створювати не треба. Єдиним винятком при цьому можуть стати тільки класи для обдарованих дітей із схильністю до малювання, музики, спорту.
Разом з цим у школі не повинно бути диференціації між учителями-предметниками. І “фізики “і “лірики“ мають мати однаковий статус. Принцип рівності має виключити присвоєння спеціальних для освітян категорій і звань та, відповідно, поділ на кращих і гірших. Відповідальність вчителя за свою працю регламентуватимуть умови контракту при прийомі на роботу. У тій же Фінляндії контракт з учителем заключається тільки на один рік, в подальшому він або продовжується, або припиняється.
Наступне, що варто було б запровадити – це відмовитись від оцінювання знань у початкових класах (молодшій школі). Не треба у ранньому віці навантажувати психіку дітей відповідальністю за оцінки. Попутно зніметься і проблема морального приниження тих учнів, які із-за особливостей розумового чи фізичного розвитку не в змозі максимально засвоювати навчальні програми. Оцінювання у середніх і старших класах (за новою класифікацією – у середній і старшій школах) має стати максимально індивідуальним, тобто оцінка не повинна озвучуватись для всього класу, виставлятиметься тільки в журналі і щоденнику (у майбутньому – електронному). Таким чином, у школі не має бути жодної передумови для поділу дітей на розумних і дурних, обдарованих і бездарних, хороших і поганих. Кожен повинен відчувати себе особистістю, яка в міру своїх здібностей і нахилів готується до самореалізації у дорослому житті.
(Закінчення
у наступному номері)
Віктор Жупанин,
м. Виноградів.
