Торгівля людьми – це злочин!

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, – зазначено в ст. 3 Конституції України.
Саме з порушення конституційних норм починається «найганебніший бізнес світу». Що включає в себе поняття «торгівля людьми»? Як не стати «жертвою» торговців? Куди звернутися за допомогою?Які права мають ті, хто постраждали від торгівлі людьми? Які основні напрямки державної політики у сфері протидії торгівлі людьми?На ці та ряд інших питань детально розповіла в.о. директора Центру надання соціальних послуг Виноградівської міської ради Елеонора БІЛКЕЙ.

– Першим міжнародним документом, яким визначено поняття торгівлі людьми, є Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, прийнятий 15 листопада 2000 року в Палермо. Згідно Протоколу «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення,шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні з рабством, підневільний стан або вилучення органів.
Законом України від 4 лютого 2004 року №1433-IV«Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю), Україна дала згоду на обов’язковість його виконання, як частини національного законодавства.
– Якими нормативно-правовими актами протидія торгівлі людьми врегульована на рівні держави?
– На національному рівні поняття торгівлі людьми визначається в Законі України «Про протидію торгівлі людьми». Цим же законодавчим актом визначено організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, гарантуючи гендерну рівність, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми та порядок надання допомоги таким особам. На підставі даного закону прийнято ряд підзаконних актів, якими регламентовано функції суб’єктів дотичних до реалізації заходів щодо протидії торгівлі людьми.
– Яка відповідальність за торгівлю людьми передбачена українським законодавством?
– Відповідальність за торгівлю людьми передбачена ст.149 ККУ. Це, в залежності від кваліфікації, від 3 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.
1. Торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, –караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього його батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками, або вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Для людей, котрі потрапили в біду, діє урядова гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми: 1547 (дзвінки безкоштовні) .
– Якщо протидія торгівлі людьми на рівні держави внормована, чому тоді масштаби цієї проблеми не зменшуються, а якщо і зменшуються, то дуже повільно?
– На це є багато причин. Насамперед – безвихідь через бідність, і якщо раніше вона пов’язувалась із безробіттям, то на сучасному етапі, бідність виникає через дуже низькі заробітки, навіть за висококваліфіковану працю, через це – привабливість уявного кращого життя за кордоном. Насильство проти жінок та дітей, дискримінація жінок, політична нестабільність, збройні конфлікти, світовий попит на дешеву робочу силу, розвиток секс- та порноіндустрії. Слабка обізнаність населення щодо можливостей працевлаштування, перебування за кордоном, щодо прав людини, методів реагування. Самовпевненість та «надбезпечність», зокрема молоді, бажання «отримати все і одразу». Хибне уявлення, що постраждати від торгівлі людьми можуть лише соціально вразливі категорії населення, неправдива та багатообіцяюча «агітація» і ще багато інших чинників .
– Яка функція Центру надання соціальних послуг в протидії торгівлі людьми?
– Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 року №783 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми» визначено функції як Центру, так і інших суб’єктів соціальної роботи. Згідно даної постанови – Центр надання соціальних послуг здійснює оцінку потреб особи, постраждалої від торгівлі людьми, за результатами якої особі надаються відповідні послуги. Після встановлення постраждалій статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, фахівцями із соціальної роботи Центру складається план її реабілітації. Після затвердження плану реабілітації постраждалої особи на відповідній комісії, всіма суб’єктами забезпечується його виконання відповідно до повноважень. У разі, коли постраждалою особою є дитина, складається індивідуальний план соціального захисту дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, який розглядається та затверджується на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Також працівниками центру надання соціальних послуг здійснюється ряд заходів з інформування населення з питань протидії торгівлі людьми. Це організація та проведення лекцій, відеолекторіїв серед учнівської та студентської молоді (у зв’язку з карантинними обмеженням дана робота проводилася в онлайн режимі), круглих столів. Постійна превентивна робота проводиться з сім’ями та особами, які з різних причин опинилися в складних життєвих обставинах, особами з числа дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, випускниками закладів інституційного догляду, вихованцями дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей.
– Куди треба звернутися для встановлення статусу постраждалої від торгівлі людьми?
– Відповідно до п.1 ст.14 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.Сама процедура встановлення статусу передбачена Порядком встановлення статусу особі, яка постраждала від торгівлі людьми. Статус надається строком до двох років та може бути продовжений за рішенням Мінсоцполітики не більш як на один рік. Особа, якій встановлено статус та яка отримала відповідну довідку, має право на одержання одноразової матеріальної допомоги у встановленому законодавством порядку.Це – три прожиткових мінімуми для відповідної категорії осіб, встановлених на момент звернення особи за матеріальною допомогою.
І найголовніше: людина, незалежно від соціального статусу, статі, кольору шкіри, віросповідання, життєвих вподобань чи рівня освіченості в першу чергу – ЛЮДИНА! І ніхто, ні при яких умовах чи обставинах, не повинен порушувати її свободу, честь та гідність!

Наталія Кобаль