ЧУХРАНІЯ

Грибарьськоє щастя
Рано встав, не мывся, наще,
Сів на біціглі та втік –
Хочу ныні быти в хащи
Самий первий чоловік.

Ще ся темно, нич не видко…
Буду пытати руков!
Позбираю сам ушитко,
Другым лишится багов.

Я надів трусы и майку
Нарубо – для сірінчі;
Маю чіжмы и куфайку,
Обы лізти у корчі;

Знаю ліс, як свою постіль,
Як школярикы букварь;
Я не йду туда у гості,
Там – ги дома я, грибарь.

Маю ножик невеличкый,
И кошарку у руці,
Взяв з собов и породичкы,
Хліб и суль у папірці…

Грибы глядав и по зворах,
И в мохах, и у траві,
Но найшов лиш мухомора
Тай поганкы три вадь дві,

Бо забов-им за прикмету,
Хоть и знав її давно –
Треба ( кажу по секрету)
Было ступити в г.но.

И товды и зліва й зправа
Я хапав бы білякы –
Шапка чиста, не червава,
А нужкы – як бочечкы.

Нич не шкода бы й топанку,
Не біда, што леп и вонь,
Лиш стоптав бы-м ‘го из ранку,
Як ишов из хыжі вон

Муй читачу! Хочеш щастя
Мати вдинь и уночи?
Знай, што вшитко ти удасться,
Лиш гюно раз розтопчи!

Из болниці ( медсестрам)
Жоны я немало пестив,
Лиш из ласков пудходив,
Дись погладив, дись поплескав,
Но, короче, їх любив.

А міні подругы милі
Так уддячили за вто –
Што уколами зробили
Міні ззаду решето!

Кулько раз иглов жілізнов
Безпардонно ззаду – дюг!
А подекотра бы й клізмов
Ліковала муй битюг.

Я у йсе бы ни повірив,
Но тирпіти мусай фурт,
Инак зробит харакірі
Вошколований хірург.

Розпотрошит, ги мийсарош,
Ун ми вшиткі килюхы –
Верну ковдошом ся в варош,
Гет забовши про стихы.

Ой, який сись світ ничесний!
Кось грішити дуже рад,
А страдає бессловесний
И ні в чум ни винний зад.

Тямлю з школы давню справу –
Цігаретлик я курив,
Так не в пысок бив ня завуч,
А по задници побив.

Голова и п’є и має
Низдоровий апетит,
Айбо хытра, много знає,
Все ся лиш удговорит.

Но, а задниця ни сміє,
Бо кидь голос и подаст,
То навряд порозуміє
И писатель то фантаст.

Ни терпіла бы й худоба,
Тулько много всякых кар;
Тадь дорізав вже давно бы,
Ни лічив ветеринар…

Я уже в Верховну Раду
Мушу дати свуй протест –
На защиту мого заду
Най напишут маніфест!

Тадь без нього ані сісти
На столиць авадь крісло,
Ані упити-поїсти –
Нараз вон бы потекло.

Уд Москвы до Палестины
Мої най литят слова:
Вже кидь є права людины,
Є и в задниці права!

Бульш нікотру не поглажу
Ниже талії не взьму,
Кидь шпріца раз не налажу,
Спирт и вату, пана ‘му!

Михайло ЧУХРАН

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.