Мені в голову не могло прийти, що в центрі рідного міста зустріну не будь-кого, а Федора Шандора – Посла України в Будапешті. Унікальність цієї здибанки в тому, що останнім часом, відколи зросла напруга між двома країнами, український амбасадор рідко виїжджає за межі столиці сусідньої держави. Є відповідний регламент, ним і керується в повсякденній роботі. На цей раз у Берегове його привели службові справи – саме так відповів дипломат і доктор наук на моє запитання, як він опинився в нашому райцентрі, та ще й у такий гарячий період.
До речі, ужгородцю Федору Шандору – 52 роки. Ми знайомі з молодості, коли він, історик за фахом (УжДУ закінчив у 1997 р.), працював у низці редакцій закарпатських газет. Наші шляхи часто перетиналися на різних паралелях/панелях як в Ужгороді, так в інших містах краю. Це були прес-конференції, ділові диспути, зустрічі з нагоди різних урочистостей, дат, подій і свят.
Якщо чесно, я радий, що ми з паном Послом побачилися, тепло обнялися, бо таких зустрічей не траплялося давно. Що й казати, амбасадор має ділових справ по вуха, він і без того постійно «сидить» на телефоні, адже дзвінками «бомблять» безперестанку. Якщо не з МЗСу, то ОП, Кабміну, депутати ВРУ, губернатори, колеги з числа зарубіжних представництв. У кожну проблему треба вникнути, ретельно проаналізувати, аби правильну відповідь дати. Як філософ, політик, дипломат, військовослужбовець, який студентам лекції читав з окопів – у перерві між боями, Федір Шандор є також депутатом облради від «Слуги народу». До відрядження на дипслужбу активно займався громадськими справами, де також здобув репутацію відповідального та надійного партнера. Жаль, що в нас з академіком низки Академій і Послом в Угорщині фактично не було навіть хвилин з десять-п’ятнадцять, аби як журналіст, я міг задати кілька запитань. Перше, звісно, стосувалося б, яка перспектива українсько-угорських відносин, а ще поцікавився б, як часто спілкується з керівниками країн Орбаном чи Зеленським, профільними міністрами Сіярто чи Сибігою, чи не планує частіше коментувати поточні політичні ситуації, бувати на Закарпатті тощо.
У народі кажуть, у Біблії пишуть, що шляхи Господні не передбачувані, людина не знає, кого побачить чи зустріне на своєму путі протягом дня, завтра, через тиждень, які її чекають дороги-повороти. А стосовно цієї зустрічі, то сам Бог велів, аби я Посла України в Будапешті Федора Шандора в Берегові стрів, який саме в час мого «шейтелування» містом ручкався з працівником міськради Володимиром Шелемоном. Завдяки цьому збігові на світлині цієї березневої днини ми опинилися утрьох. Нас фотографувала помічниця Посла, на чому він навмисне наголосив, аби згодом не виникало різних інсинуацій.
Михайло ПАПІШ
