В перші дні серпня я вичитала в Інтернеті, що виноградівські захисники Дебальцева досі не отримали «бойові» виплати. Так це чи ні — не знаю, бо вірити всьому, що читаєш у соцмережах, не варто, але факт залишається фактом, що навіть при такому невтішному повідомленні наші земляки продовжують виїжджати в гарячі точки антитерористичної операції. А волонтери продовжують споряджати їх, чим тільки можуть. І все — завдяки простим людям, які приносять копійку за копійкою, з яких складаються десятки і сотні гривень, котрі згодом витрачаються на ті речі, які так потрібні солдатам. Скажімо, 24 липня ми видали Андрію Данкаю, який збирався в зону АТО, форму і берци. Того ж дня такі ж речі отримав Віталій Гіль, а Золтан Югас, який обороняє Артемівськ, дістав берци. 25 липня зібрали багато речей на передову для командира військової частини з Виноградова Олександра Байдака: ящик сухарів, 6 пачок кави, 12 пачок чаю, 5 блоків цигарок, 15 упаковок антибіотиків, три коробки обезболюючих, засушені овочі… Для городянина Юрія Штулера, якому рідні відправляли посилку, видали форму, наколінники, налокотники, чай, сухарі, антибіотики, обезболюючі, зубні пасту і щітку, мило, олію, тушонку, мінеральну воду, інші продукти харчування. «Поїхали» речі й до Олександра Мітраша, який служить у Луганську, до уродженця Тросника Андрія Шишоли. Юрію Левку, Віталію Бедю, Сергію Думчекову виділили форму. Діана Михайленко передала бійцям маскувальну сітку, Юрій Морозович із Підвиноградова завіз 5 міхів цибулі, городянка Надія Чейпеш занесла 16 пачок картопляного пюре, наш незмінний меценат Віктор Заріцький 1 серпня приніс 10 блоків цигарок і 20 пачок кави.
Як і раніше, окремі люди приносять гроші. Так, ветеран праці з Чорнотисова передав 100 гривень, вдова полеглого бійця Аніта Маркусь із Вербівця — 1000 гривень. А от городянка Жужанна Болотаєва по-іншому внесла свій вклад у допомогу солдатам: вона вишила бісером картину Богоматері і передала у штаб. Вже через пару днів ми її продали, а виручені кошти пішли на потреби вояків.
Як би гірко не було на передовій, наші юнаки продовжують виїжджати туди виконувати свій громадянський обов’язок. А ми, волонтери, як би не було сутужно, стараємося їм допомагати, чим можемо. Додам, що у храмах нашого міста вірники щонеділі моляться «за Богом бережену Україну нашу, за владу і військо її, щоб ми тихе і мирне життя прожили у всякому благочесті і чистоті»…
Мальвіна Савинець, волонтер
