УЧАСНИК БОЙОВИХ ДІЙ В ІРАКУ ІВАН ФІЗЕР ВІДВАЖНО БОРОНИТЬ ЦІЛІСНІСТЬ НАШОЇ ДЕРЖАВИ

Городянин Іван ФІЗЕР після строкової військової служби у роті охорони у Львові, протягом трьох років прослужив у інженерно-саперному батальйоні «Тиса» за контрактом. Під час служби він їздив на ротацію в Ірак. А півроку тому учасника бойових дій мобілізували до лав української армії в складі 24-ої механізованої бригади, що дислокується у Львові. Нещодавно він приїхав додому у 15-тиденну відпустку і на днях знову їде у зону антитерористичної операції. Іван завітав у редакцію і розповів нам про миротворчу місію за  кордоном та війну на Сході країни.
– Порівнювати, як було в Іраку, і як зараз на Сході України неможливо, бо всюди бої ведуться по різному. Там я був у 2005-2006 роках із миротворчою місією США, а в нас ведеться повномасштабна війна з використанням важкої артилерії. В Іраку машина війни працює по повній програмі, були всі засоби, аби вести справжні бої. Якби таке оснащення було і в нашій державі, було би набагато легше воювати. В Америки є операційне оснащення, де кожен вид озброєння пов’язаний між собою: за допомогою техніки артилерист може тримати зв’язок із розвідниками в літаку, система оперативно визначає місце здійсненого з міномету пострілу. Артилерії не треба вираховувати координати противника, достатньо лише натиснути на кнопочку. В Іраку ми займалися патрулюванням вулиць, розміновували території. Було дуже спекотно. Та я – теплолюбний і + 60 легко переносив. Проте деякі хлопці мали там запалення легенів. На харчування на одного солдата виділяли по 50  $ США на день: їли краби, креветки, форель, декілька видів м’яса,  у тому числі і страуса, наче в кращих готелях світу із послугою «Все включено», – ділиться спогадами солдат.
– Для участі у бойових діях на Сході країни мене призвали під час другої хвилі мобілізації. Спочатку протягом трьох місяців були навчання на полігоні в місті Яворів, що на Львівщині. Як учасника бойових дій, мене особисто там нічого нового не навчили, та для хлопців, які бачили автомат лише на картинках, військова підготовка була корисною. Бо ж армія, яка не використовується у військових діях, не є професійною. На війні важливу роль відіграє людський фактор, позаяк у боях йде серйозний відбір здатних воювати, – розповідає Іван. – Протягом трьох місяців у складі 24-ої механізованої бригади я був у Лисичанську, Луганської області на 29-му блокпості. Ми пропускали машини із Стаханова, Донецька…Проїжджали переважно місцеві мешканці із окупованих сепаратистами земель на Українську територію для оформлення пенсії. Обстрілювали нас по кілька разів на день і навіть вночі переважно з артилерії та мінометів. На прямий контакт сепаратисти не йдуть. Диверсійно-розвідувальні групи заходять. Та завдяки наданому волонтерами оснащенню, їх оперативно вдається вичислити ще на підході, доки не добралися до нас занадто близько. В цілому наш батальйон поніс бойові втрати, а в моїй роті поранених не було, лише 4 контужені. Це справжнє диво, адже довкола нашого блокпосту вся територія була перекопана мінометами та «градами» – можна картоплю садити. Було таке, що весь бліндаж довкола був «обкладений» мінами, слава Богу, що у нього не влучили. По різному бувало. У  так званий період затишшя бомбили менше. А от на Різдво було дуже гаряче – розповідає командир відділення.
Днями Іван Фізер знову їде на поле бою. Чоловік каже, що продуктів харчування, засобів гігієни та одягу завдяки волонтерам у наших вояків є вдосталь. Найбільше зараз потрібні в АТО дороговартісні сучасний тепловізор та  тепловізійний приціл – без них воювати дуже важко. Та все ж наші солдати витривалі. Патріотизму їм не бракує, адже боронять цілісність рідної держави.


Наталія КОБАЛЬ