Івану ЯЦКАНИЧУ з Підвиноградова лише 17 років, та мало хто з його однолітків може похвалитися таким високим досягненням. Він – переможець Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з професії слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, що проходив наприкінці травня на базі Виноградівського ВПУ-34. – Оскільки я виріс та живу в селі, то добре знаю, що для обробітку землі є необхідною техніка. А оскільки велосипеди, автомобілі, трактори, комбайни, вантажівки – моє покликання, то й фах вирішив обрати відповідний. І не вважаю, що виробничі професії не в моді. Навпаки: у наш час і в нашій сільськогосподарській державі вони дуже потрібні. Ми ж вдома садимо для себе все: кукурудзу, картоплю, томати, огірки, квасолю… Та спершу землю треба зорати. Власної техніки не маємо, тож винаймали трактористів. Коли я був маленьким, трактористи залюбки брали мене до себе в кабіну. Мені там було дуже цікаво та затишно. От і «заразили» сільськогосподарською технікою на все життя. Я із задоволенням вивчаю теорію. Так, із спецпредметів маю хороші оцінки, а от із решти (приміром, української мови та літератури) – по 8 балів. Мої улюблені предмети – будова вантажного автомобіля та сільськогосподарські машини. До речі, останній предмет викладає наш класний керівник – Михайло Володимирович Любка. Та найбільше люблю майструвати із запчастинами і, звісна річ, сидіти за кермом. Так, цього навчального року на конкурсі водійської майстерності категорії «С» у Мукачеві зайняв друге місце. Неймовірне задоволення отримую не настільки від самого процесу роботи, як від результату, – розповідає про себе студент. – Отримавши перемогу на змаганні в училищі, ще в жовтні мені сказали, що братиму участь у обласних змаганнях. Відтоді книги стали моїми кращими друзями: читав кожну вільну хвилину, вдосконалюючи теоретичні знання. А скільки разів розбирав різні деталі агрегатів…. На дозвілля з друзями зовсім часу не було. Велике спасибі дирекції училища та всім вчителям і майстрам, котрі мене навчали, як слід муштрували і, звісна річ, підтримували психологічно, налаштовуючи на позитивний результат. Приємною для мене була перемога на обласному етапі конкурсу. А коли вже на Всеукраїнському конкурсі, оголошуючи володаря диплому І ступеня, назвали моє ім’я, спочатку я не повірив, більше того – був шокований, коли усвідомив, зрадів. Прийшовши додому, поділився радістю з батьками. Мама (працює в садочку прачкою) дуже зраділа, відразу мене привітала. А батько зараз на заробітках. З ним спілкувалися скайпом. Спочатку він не повірив, думав жартую, а тепер видно – пишається мною. А от 15-річний брат Михайло також хоче здобувати освіту у ВПУ-34, адже чує мої позитивні відгуки про викладачів і загальну атмосферу закладу. А я цьогоріч – випускник. Планую продовжити навчання у виші і, якщо пощастить, працюватиму вчителем в училищі чи майстром, або ж у автомайстерні.
Виборовши на таких престижних змаганнях Дипломом І ступеня, протягом року Іван Яцканич отримуватиме Президентську стипендію. Та найбільшою нагородою для юнака є віра у власні сили і зупинятися на досягнутому не збирається. Тепер він добре знає, що в житті можна багато чого досягти, якщо не лінуватися і добре потрудитися.
Наталія КОБАЛЬ
