ПЕРІОДИКА ПОДОРОЖЧАЛА. ЧИ БУДУТЬ ЇЇ ЧИТАТИ ЖИТЕЛІ ВИНОГРАДІВЩИНИ?

Три роки тому в порівнянні з деякими районами області Виноградівщина читала значно більше газет, ніж інші. А яка ситуація наразі в цьому аспекті? Адже періодика подорожчала. Відповідно впали її тиражі. Тож цікаво, наскільки відчутно вдарило подорожчання газет і журналів на їх реалізацію? І які з них нині користуються найбільшим попитом? Свій коментар – відповіді на ці та низку інших запитань нашому часопису надав приватний підприємець Володимир ТАЛАБІРЧУК, який, слід зазначити,  на ринку друкованих видань працює ось уже 20 років: –  Звичайно, впали і тиражі друкованих видань, і рівень їхньої роздрібної реалізації. І не тому, що люди не хочуть читати, а тому що для них це дуже дорого. Якщо раніше, бувало, людина приходила і купувала по 8-10 найменувань газет, 2-3 журнали, то зараз вона ще й подумає: яку хоча б одну газету придбати? Подорожчання періодичних видань боляче вдарило саме по тому контингенту людей, які люблять друковане слово. Адже заможні зрідка купували газети, в середнього класу немає часу читати, а бідні нині ледь зводять кінці з кінцями. Тож реалії сьогодення такі: тиражі періодичних видань страшенно впали, їхня реалізація – в 3-4 рази. Адже немає жодної газети, вартість якої залишилася б на колишньому рівні. Більш-менш тримається львівський «Експрес», тобто, не настільки, як у інших видань у нього впав тираж.
Найбільше користуються попитом газети та журнали, вартість яких залишилася доступною. Найчастіше купують люди львівський «Експрес», за ним – газети на оздоровчо-лікувальну тематику і, як не дивно (незважаючи на їхню вартість) – кросворди. Незмінно користуються попитом «Новини Виноградівщини». «Наша районка», – так називають це видання покупці. Принагідно скажу й свою точку зору – це дійсно газета, яка й нині, як і завжди за свою майже 70-літню історію, віддзеркалює життя району і його жителів, а не «бойова листівка», як деякі інші, чи ті, на шпальтах яких майже суцільний передрук з Інтернету. А районку, як читали люди, так і читають. Вони звикли до неї, як до чогось рідного, близького.
Щодо періодичних видань, то вподобання людей зазвичай дійсно не змінюються. Зацікавити їх чимось новим дуже важко. До того ж купівельна спроможність не дозволяє людям придбати якусь нову газету, натомість беруть звичну. Більш-менш користується попитом «Ріо», купують люди й інші видання, але потроху, зокрема, «Добрий лікар», «Добра кухня», «Домашня кухня», журнал «Ліза» (але його реалізація впала в 3-4 рази). Дуже важко нині вижити на пресі. До того ж свою книгарню ми закрили – орендна плата за приміщення підвищена до такого рівня, який просто не сумісний з реалізацією книг. Скажу й таке: молоде покоління не навчене читати, а старшому книжки не по кишені – нині вони дорогі. В кіосках нашої торгівельної мережі розповсюдження періодики, щоправда, представлена дитяча література. І вона, між іншим, дійсно користується попитом – більшість батьків не шкодують коштів для розвитку дітей. Щодо інших книг, то бувають іноді замовлення, які ми стараємося виконати. А ось для деяких наших постійних покупців ми інколи відкладаємо їхню улюблену пресу за весь тиждень. До речі, спортивні видання, на превеликий жаль, дуже дорогі. Тому вони в нас представлені газетою «Спорт-тайм» та журналом «Футбол». Проте загалом у нашій торгівельній мережі пропонується дуже багато найменувань друкованих видань. Принаймні після Ужгорода й Мукачева (де купівельна спроможність вища, ніж у Виноградові) ми привозимо для реалізації найбільшу кількість періодики, ніж інші райони. Доставляємо пресу, приміром, у Тячево та Сваляву і бачимо, скільки її реалізується там. Тож жителі Виноградівщини все одно читають більше, ніж у інших районах області. Адже, незважаючи на фінансову скруту, все одно є люди, які читали друковане слово, читають його і будуть читати, бо не уявляють собі життя без нього.
А щодо періодики – хтозна, як вона виживатиме далі. Принаймні дуже багато видань (у тому числі чимало обласних) уже не виходять друком, бо їхній випуск був нерентабельним…


Ганна КОБАЛЬ