З давніх-давен пісні полонять серця людей, піднімають настрій, скрашують відпочинок і надихають у праці, тамують біль і розраджують у горі, множать сили у боротьбі і не дають впасти духом. У мальовничому селі Неветленфолу до пісні, особливо народної, завжди ставилися по-особливому, її шанували, передавати з покоління в покоління. Свого часу тут діяв відомий у нашому краї мистецький колектив пісні і танцю «Золотий колос» (керівник Маргарита Костя), в якому виховалося не одне покоління творчих особистостей. А чотири роки тому в селі заснували жіночий хор «Золоте надвечір’я», яким також керує Маргарита Емерихівна. За фахом вона культпрацівник (спеціальність «керівник хору»), 41 рік пропрацювала директором сільського клубу. Наразі ще й очолює первинну ветеранську організацію села, переймається проблемами сільських пенсіонерів. У гурті – 12 жінок, вікова категорія яких 55 років і старші. Всі вони – колишні учасниці «Золотого колосу», які з гордістю пропагують народну пісню, бездонну душу і славу свого народу. Зараз жінки на заслуженому відпочинку, але люди інтелігентні та активні (працювали на митниці, в закладах медицини, освіти та торгівлі, сільської ради тощо) не можуть сидіти без діла, бо ще мають достатньо сили та енергії. В колективі співають не лише угорки, а й українки, його учасниці – представниці різних релігійних конфесій, яких поєднала пісня. Вони щиро закохані у народну пісню, яка дзвенить, переливається, пробуджує у серці солодкий смуток. А ще переконані, що без музики, без пісні не змогли б існувати ні радість, ні кохання, люди не стали б щасливими, добрими, ніжними.
В репертуарі колективу наразі лише угорські народні пісні, але Маргарита Емерихівна поділилася, що незабаром він поповниться й закарпатськими народними піснями. Свої репетиції проводять раз на тиждень у приміщенні сільської ради, яке їм люб’язно надав сільський голова Йосип Оросі, котрий активно і всіляко допомагає колективу. Хор «Золоте надвечір’я» бере активну участь у всіх святах, масових заходах, які проводять у селі та районі (День села, День сім’ї, фестивалі виноградарів-виноробів, народних умільців), святах обласного та міжнародного значення. Кілька разів колектив брав участь у фестивалі «Карпатський експрес». Під час Міжнародної зустрічі пенсіонерів у Мукачевому зустрічали закордонну делегацію біля пам’ятного знаку на Верецькому перевалі. Але не лише своїми народними піснями радували вони присутніх, а й смачними угорськими стравами та запашною випічкою.
Маргарита Костя одночасно керує хором і клубом пенсіонерів. Тут вони піднімають і намагаються вирішувати болючі питання – дороги, відсутність лікаря в селі, низькі пенсії, тарифи на комунальні послуги, ціни на ліки, які сьогодні дороге задоволення, та продукти. Відволіктися від повсякденної суєти допомагає народна пісня. Щороку до Дня людей похилого віку організовують зустрічі пенсіонерів навколишніх сіл Неветленфолу, Ботара, Оклі, Оклі Гедь, Нового Клинова, щоб люди старшого покоління відчули, що вони потрібні суспільству. За круглим столом, накритим всякою смакотою, ведуть теплі бесіди, пригадують свою молодість, співають пісень.
Цьогоріч колектив «Золоте надвечір’я» побував на фестивалі в угорському місті Овчо на запрошення клубу пенсіонерів, який профінансував їх дводенне перебування. Транспорт безкоштовно надав колишній декан Закарпатської реформатської церкви Янош Шереш, якому щиро завдячують. Виступ хору приймали дуже гарно, вітали щирими оплесками. А ще вони познайомилися з групою пенсіонерів зі Словакії, які запросили наших земляків до себе. «Хотілося б, аби вони також приїхали до нас, щоб наша співпраця продовжилася. Але, щоб їх добре прийняти, нам потрібні кошти, яких в наш час вкрай бракує. Якщо знайдемо спонсорів, обов’язково здійснимо цей задум, – каже Маргарита Костя. – А ще сільський голова обіцяв нам виділити окреме приміщення, де будемо мати можливість не лише вчити молодь народних пісень, а й запрацюють гуртки в’язання, вишивки та національної кухні. Тож, планів маємо багато, є над чим працювати. Бо, якщо не передавати з покоління в покоління народні традиції, музику, пісню, вони помруть. А пісня – це друга мова, її потрібно берегти кожній нації», – підсумувала моя співрозмовниця.
Любов ТОКАЧ
