НЕ БІЙТЕСЯ ЗМІНЮВАТИ СВОЄ «Я»!

Кожна людина рано чи пізно, у тих чи інших умовах, ставить собі запитання: «Хто я?» або «Що є моїм «Я»?». Якщо ви вже задавалися такими питаннями, то напевно звернули увагу на те, як щоразу, даючи відповідь, намагаєтеся визначити свою ідентичність. Шукаєте у собі якесь поєднання світогляду, поглядів і глибинних переконань, які становлять основу, ядро вашої неповторної особи. Це відчуття неповторності і асоціюється з вашим «Я». Воно настільки приємне і рідне, що підсвідомо, а інколи і свідомо, ви намагаєтеся відстоювати його навіть тоді, коли цього робити не варто. Хтось може скаже: «А для чого змінювати своє «Я»?». Відповідь проста: «Щоб жити!». У житті все змінюється по визначенню. Бо життя — це зміни. Адже те, що не змінюється воно не живе або вже мертве. Отож не бійтеся змінити своє «Я». Ваше нове «Я» обов’язково буде кращим! Чому кращим? Тому, що воно буде створене свідомо і головне особисто вами, а не сформоване несвідомо і під чиїмось впливом.
Дитина, опановуючи навколишній світ, починає одночасно вирізняти себе посеред інших. Поступово переходить до усвідомлення своєї ідентичності і приступає до формування свого власного «Я». Наслідком формування власного «Я» у поєднанні з бажанням бути самостійною особою, часто стає бунт проти сім’ї, суспільства або умовностей. Але її картина світу ще слабо сформована, і вона не може зрозуміти, чого ж насправді хоче. Часто єдиним способом затвердити свою самостійність та ідентичність для дитини є прагнення поступати не так, як їй радять батьки, друзі або дорослі.
Поступаючи так, як радять інші, вона як би вважає, що «танцює під чужу дудку», тоді як, роблячи все по-своєму, як молодий бунтар, затверджує своє власне право на ухвалення рішень.
З роками у міру формування адекватної картини світу людина помічає, що в неї виявляються якісь якості і глибинні переконання, які вона не здатна змінити. Оскільки ці якості властиві лише їй, і оскільки це незмінне ядро, здавалося б, не залежить від її волі, людина ототожнює його з собою і, здійснивши це ототожнення, починає інстинктивно захищати свою ідентичність так само, як вона захищала би своє життя в разі небезпеки.
Ця захисна реакція проявляється в яскравій формі, коли ідентичність людини піддається критиці з боку. На фразу «ти дурень» людина реагує набагато бурхливіше, ніж на вислів «по-моєму, те, що ти робиш, – безглуздо», тому, що в першому випадку критикується її «Я», а в другому – лише її дії.
Часто людина, розуміючи необхідність для власного блага в чомусь змінитися до кращого, все ж підсвідомо не хоче цього робити, тому що, вважає, що, змінившись, вона стане «іншою людиною», тобто, в її розумінні на підсвідомому рівні, вона фактично як особистість  помре, а смерть, зазвичай, представляється гіршою з можливих неприємностей.
Приймаючи за аксіому, що себе не переробити і що є якісь універсальні речі, які ніхто не в силах змінити, людина виправдовує свої навіть найбезглуздіші вчинки і чіпляється за складові своєї ідентичності, як патологічний скупердяй за скриню, набиту золотом. Але якщо в деяких ситуаціях чіплятися за скриню, набиту золотом, – дія розумна і безпечна, то, наприклад, в разі корабельної аварії така поведінка спричинить смерть, і скупий навіки заспокоїться на дні, обіймаючи свій дорогоцінний скарб.
У різних віруваннях та езотеричних традиціях неодноразово говориться про те, що необхідно «померти, щоб воскреснути до нового життя». Так, наприклад, у християнстві смерть Христа на хресті і його воскресіння є символом цього. Тут фізична смерть асоціюється зі смертю людської ідентичності, руйнування старих програм для створення програм нових, мудріших, гармонійніших і несуперечливих.
Переконаний фанатик-терорист швидше віддасть перевагу смерті, ніж перспективі перетворитися на доброчесного громадянина і хорошого сім’янина, тому що подібна ідентичність настільки огидна і чужа його «Я», що загибель від кулі цінніше для нього, аніж нудне міщанське животіння без високих ідеалів і прагнення до вищої мети, визначеної Аллахом.
Але якби добра або зла фея, змахнувши чарівною паличкою, поміняла його ідентичність, то колишній терорист, став би доброчесним громадянином і віддав би перевагу смерті над перспективою підривати безневинних людей і всаджувати кулі в голови дітей, жінок і людей похилого віку.
У багатьох людей, особливо не звиклих до надлишку позитивних емоцій, зокрема, у деяких інтелектуалів, що рахують страждання і душевні муки ознакою високої духовності, зміни, що відбуваються в результаті використання психотехнік самозахисту, направлених на збільшення загальної кількості позитивних емоцій, породжують відчуття, що, втративши звичку роздумувати про біди людства і страждати, вони втрачають себе, свою індивідуальність та ідентичність. Виникаючий страх втратити себе може стати для них перешкодою у власному вдосконаленні і навіть привести до внутрішніх конфліктів.
Буває і так, що людина, будучи прекрасно забезпеченою і благополучною в родинному житті, безупинно міркує про те, які жахливі речі відбуваються або відбувалися на цьому світі, і що духовна людина повинна відгукуватися на все це душевним стражданням і співчуттям, інакше вона зовсім не людина, а примітивна бездуховна істота. Ця людина з міркувань повноцінності життя, робить помилку. Дійсно необхідно мати співчуття до людей, але це співчуття має бути розумним, тобто воно повинне проявлятися не у власних стражданнях, а в діях, що допомагають страждаючим. Якщо можеш і хочеш допомогти комусь – допоможи. Відчувати себе нещасним – це не правильно. Цим не можливо змінити минуле або поліпшити життя інших людей, проте це активно псує власне життя.
Краще бути веселою і щасливою людиною, аніж страждати по причині страждань інших. Знаходячись в товаристві веселих і щасливих людей, інші теж заражаються радістю, і їх життя стає трохи світлішим. Кожна людина, яка вчиться жити повноцінним життям, хоче щоб світ був ідеальним, щоб в ньому не було воєн, а всі люди були мудрими і щасливими. Але, на жаль, це неможливо. Наш світ недосконалий, і, якщо люди страждатимуть від цієї недосконалості, світ не стане кращим, а, можливо, він навіть стане гіршим, оскільки страждальці – це люди які свідомо або підсвідомо отруюють існування інших людей. Тому розумніше було б не бути страждальцями і не боятися втратити своє старе «Я». Воно обов’язково  заміниться новим, кращим і адекватнішим.
Люди, які живуть повноцінним життям, вважають, що будучи щасливими, вони  роблять щасливішими всіх довкола них, оскільки задоволена і щаслива людина радо ділитися з іншими своїм щастям, тоді як людина зла або сумна, навіть не бажаючи того, обрушує на всіх свої негативні емоції.
Практикуючи психотехніки самозахисту, незабаром відчуєте, як радикально змінюється ваш стан, як звичайний спокійний або злегка негативний емоційний фон міняється на постійно супроводжуюче вас відчуття радості, блаженства і вічного, безперервного свята. Не виключено, що у вас може з’явитися занепокоєння, пов’язане з втратою стану, що став звичним для вас, саме тим який асоціюється з вашою ідентичністю, тобто з вашим «Я». Часто подібні побоювання пов’язані із закладеним у картину світу хибним тлумаченням установки, що «все хороше скоро закінчується», і підсвідомим очікуванням зміни настрою в негативну сторону. Не варто хвилюватися з цього приводу. Якщо питання втрати ідентичності дуже турбуватиме вас, і почнуть долати сумніви з приводу того, що вам «занадто добре», трохи ослабте рівень позитивних емоцій за рахунок зменшення частоти і інтенсивності використання психотехнік, в той же час прагніть безперервно підтримувати стабільний позитивний емоційний фон. Потім, коли ваші побоювання уляжуться і ви почнете звикати до стану постійного спокійного задоволення, поступово збільшуйте інтенсивність практик для укріплення своєї нервової системи.
Не лякайтеся, якщо в результаті використання психотехнік самозахисту ваше сприйняття світу і подій значно зміниться і ви майже безперервно будете відчувати досить інтенсивні позитивні емоції. Це природний результат вдосконалення, і те, що ви станете відчувати себе зовсім по-іншому, не означає, що ви втратите свою ідентичність – своє «Я». Заміною звичних програм негативного сприйняття на програми позитивного сприйняття, ви залишитеся самим собою. Ваше «Я» стане досконалішим і адекватнішим, у світі який постійно змінюється.
Зовсім не обов’язково, що все хороше скоро закінчується. Це – гасло, яким песимісти виправдовують свій похмурий погляд на життя.
НЕ БІЙТЕСЯ ЗМІНЮВАТИ СВОЄ «Я»! ВАШЕ НОВЕ «Я» ЗАВЖДИ БУДЕ КРАЩИМ!
З повагою Віктор Черніков,
інструктор з самозахисту ФЦ «ДАРТ»
(в статті використані матеріали відомих психологів Олександра та Ірини Медведєвих)