Учителя-пенсіонера Петра Петровича Коцана знаю багато років, позаяк ми обоє працювали у міській восьмій школі. Пригадую, у коридорі біля його класу завжди було багато учнів – і маленьких, і старшокласників. Адже щодня там відбувалося щось цікаве: виставки, присвячені знаменним датам, а також тематичні або демонструвалися роботи, які зайняли призові місця на районних чи обласних конкурсах з образотворчого мистецтва. Учні любили свого вчителя за високі знання і змістовні уроки, а батьки шанували його за відданість улюбленій справі. Не дивно, що підопічні Петра Петровича завжди ставали призерами районних та обласних олімпіад. Для заохочення школярів він завжди щось вигадував. До прикладу, в коридорі розміщував стенд з малюнками наймолодшого переможця конкурсу, а в центрі його велику фотографію. Одну з них добре пам’ятаю – це була маленька, розумна, слухняна і надзвичайно талановита дівчинка Віта Федчук.
Працюючи в школі, Петро Коцан не мав часу займатися собою. Зараз він вже на заслуженому відпочинку і тому вирішив нарешті продемонструвати у виставковій залі «Імпасто» свої роботи широкій публіці Виноградова. Тематика картин дуже різноманітна – це і околиці нашого міста, натюрморти, квіти. Представлено близько 150 полотен у тому числі і мініатюрки, намальовані олією, аквареллю та фігуральні. Крім закарпатських пейзажів, Петро Петрович залюбки малює Львів, Миколаїв, але найближче нашому серцю «Фонтан у парку», «Палац Перені», «Замок на горі».
Петра Коцана я відкрила для себе з іншого боку. Роботи написані аквареллю, але бачимо графіку, олію, дуже вдалі мастихіном. Новими свіжими тонами створені «Весняні квіти», «Соняшники», «Ранкові іриси», «Велика сім’я троянд» і цей рахунок безкінечний.
Приємно, що на заслуженому відпочинку Петро Петрович продовжує творити красу для себе та інших. Це ще раз доводить, що у будь-якому віці життя цікаве і насичене, головне – правильно його організувати. Завітайте в «Імпасто» і насолодіться прекрасними полотнами цього чудового майстра пензля.
Ельвіра ГУДАК, мистецтвознавець
