Коли вся країна дихає величним піднесенням до ювілейної 35-ї річниці нашої Незалежності, у стінах відомої оздоровниці «Теплиця» розлилася справжня пісенна магія. Особливим і неймовірно зворушливим дарунком для відпочивальників та гостей санаторію став виступ народного аматорського хору ветеранів праці Виноградівського МБК. Це був не просто концерт, а справжнє єднання поколінь, сповідь душі та гучний маніфест нашої незламної культури. Коли ці поважні люди, чиї руки роками розбудовували наш край, вийшли на сцену, зал завмер. А вже з першими звуками потужного багатоголосся «Привітальної» В. Волонтира стало зрозуміло: роки безсилі перед молодістю їхніх сердець.
Ювілейна дата української свободи у виконанні ветеранського хору прозвучала по-особливому трепетно — з мудрістю в очах, гордістю у кожній ноті та непохитною вірою в наше майбутнє. Головним творчим двигуном та душею цього неймовірного колективу є Віктор Іванович Марушка — Заслужений працівник культури України. Коли магічний інструмент — баян опинився у руках майстра, зал затамував подих. Його віртуозна гра, глибоке розуміння народної драми та безмежна любов до української пісні відчувалися у кожному акорді. Оркестрова група іншого творчого колективу МБК — народного аматорського оркестру народних інструментів у складі: Маргарита Телек, Беата Сорводі, Дженіта Олашин, Юдіта Молнар, Рената Дубляк, яким також керує наш Маестро, не просто супроводжувала хор, вона дихала в унісон із кожним співаком, задаючи тон усьому святу та демонструючи найвищий рівень майстерності.
Репертуар виступу вражав своєю глибиною та патріотичним наповненням. Особливе піднесення викликала велична пісня Б.Вахнянина на сл.М.Вороного «За Україну» та марш січових стрільців «Гей видно село», які прозвучала як потужний марафон-естафета, маніфест нашого споконвічного прагнення до свободи. Коли ж хор та його солістка Маргарита Чепак затягнули легендарну «Ой у лузі червона калина», присутні підспівували знайомі кожному слова. Додала настрою весела жартівлива «Дунаю, Дунаю» в ред. П.Андрійчука, а лірична та ніжна і разом з тим трагічна, українська народна «Сонце низенько» під живе, тепле соло Маргарити Чепак додала вечору неймовірного душевного затишку та повернула багатьох у часи юності. Закарпатські народні: «Ой, співаю, не гадаю» в обр.М.Попенка, «Ой на горі вітер віє» В.Панцо, та «Не пий коню воду» Ю. Костюка, словацька русинська «Горі лісиком» в ред.В.Марушки, додали закарпатського колориту та дуже сподобались відпочиваючим, більшість з яких з інших регіонів безмежної України. «Моя рідня» О.Костюка та «Єднаймося, люба родино» М.Газінського – заклик до ще більшої згуртованості українського народу під час жахливої війни, та віри в чимскорішу перемогу.
Найбільш трепетною і святою миттю концерту стало виконання духовного гімну України «Молитва за Україну» М.Лисенка. Весь зал, як один організм, підвівся зі своїх місць. Люди стояли в глибокій пошані та єдиному патріотичному пориві, ловлячи кожне слово священного тексту. Хтось тихо втирав сльози зворушення, але в очах кожного світилася гордість. Цей концерт довів, що українська пісня є тією живою водою, яка лікує душі, об’єднує серця навколо рідного слова та додає сил жити й перемагати у Вільній, Незалежній Україні.
Слава Україні! Героям слава!
Алла КАЙЗЕР, учасниця хору
