Василь ШЕРЕГІЙ у свої 30 років вважається одним із кращих саперів краю. З 17 липня він служить інструктором відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Берегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто – Виноградівського райвійськкомату.
Народився в селі Боржавське. Змалку мріяв про військову форму. Тож одразу після школи юнак не чекав армійської служби, а пішов на службу за контрактом. То був 2013-тий. За рік російський загарбник порушив кордони на Сході України, вступивши зі зброєю на землі Донбасу. Головний сержант, командира інженерно-саперного відділення із позивним LIKVIDATOR у складі окремого інженерно-саперного багатонаціонального батальйону «Тиса» в числі перших пішов боронити Батьківщину. У 2014 році, поблизу Станиці Луганської, прикриваючи відхід групи, Василь Шерегій отримав кульове наскрізне поранення в плече. Пройшовши лікування та реабілітацію, працював у військовому комісаріаті. Пропрацювавши майже 9 місяців, сапер усвідомив, що його покликання – розмінування місцевості (саперна справа). Тож знову командир групи подався на фронт. Було «гаряче», бо роботи не бракувало. Брав участь у ліквідації наслідків підриву складів боєприпасів у Балаклії, Калинівці: разом з колегами проводили знешкодження вибухонебезпечних предметів, розмінування, знищення ВНП. Після відпустки знову брав участь в ООС на Донбасі у складі 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади, а відтак і в повномасштабній війні. Потім було поранення, довготривале лікування, реабілітація. І знову робота у військкоматі…
«Здоров. Ти з Сивлюша?»
– Була ротація. У грудні 2021-го ми повернулися з Маріуполю. Та коли 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна війна. Ми тоді рухалися Запорізькому напрямку зупиняти ворога. Моя задача, як сапера – командира групи, полягала у підриванні мостів по який йшла ворожа орда, розмінування/мінування місцевості, шляхів підходу, пророблення проходів у МВЗ тощо… Під час одного з таких розмінувань 16 червня торік підірвалася руська міна ПМН 4. Вона була глибоко вкопана і я не міг її виявити металодетектором, оскільки вона містить небагато металоелементів, що унеможливлює ідентифікацію. А завдання доводилося виконувати оперативно і приймати рішення по ситуації, яка постійно змінювалася, аби прочистити прохід штурмовим групам… Підірвавшись, я не втрачав свідомість і повністю контролював ситуацію. Недалеко була моя група. Подав команду, що сам вийду. Мене забрали і надали першу медичну допомогу. Я отримав численні осколкові поранення, рани були забруднені вибуховою речовиною. Відтак були шпиталі… Почалася гангрена. У Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. М. Пирогова прийняли рішення ампутувати ногу до коліна… Рана почала загоюватися. Настав час думати де протезуватися? В соцмережі Instagram відомий український актор Юра Гевко виклав рекламу про протезування наших хлопців у Сполучених Штатах Америки. Я йому написав і отримав відповідь, що треба заповнити анкету на сайті і лікар сам обирає пацієнта. Отримав позитивну відповідь від PROTEZ FOUNDATION, президентом котрого є дуже порядна людина – Юрія Рошідзе, котрий багато допомагає українським воїнам. Коли поїхав у США, нас, українських військових, урочисто зустрічали хлібом-сіллю. Як з’ясувалося, тамтешній лікар-ортопед Яків Градінар із Виноградова. Підійшов до мене і каже «Здоров. Ти з Сивлюша?». Дуже приємно було побачити в Штатах людину з рідного міста. PROTEZ FOUNDATION має філію в Сваляві, тож для обслуговування протезу не треба долати тисячі кілометрів за моря-окени, а все робиться у нас в області безкоштовно, – розповідає Василь Іванович.
LIKVIDATOR свідомо відмовився від знеболювальних препаратів і навчився сам долати фантомну біль втраченої ноги, яку відчуває завжди. Та головне, що він має кілька протезів і може сам ходити. Більше того – активно займається спортом, щодня бігає по кілька кілометрів. Погодитеся: справжній приклад мужності і сили духу нездоланного українця. На таких, як Василь треба рівнятися кожному з нас.
«Англійську мову я так і не вивчив, проте знайшов собі хорошу дружину»
Якось у 2016-му році командування «Тиси» відрядило молодого військового на курси англійської мови у Кам’янець-Подільськ. Ця поїздка стала для Василя доленосною. Тепер він жартома каже: «Англійську мову я так і не вивчив, проте знайшов собі хорошу дружину». Побралися у 2019-му на малій батьківщині дружини – у Хмельницьку. Катерина – військова психологиня. Наразі служить в Мукачеві у 128-ій ОГШБр. Також їздила на Запорізький напрямок. Саме вона – його найбільша підтримка та вірна подруга, з якою пліч-о-пліч долають всі життєві негаразди…
Про свої бойові завдання та подвиги LIKVIDATOR розповідає неохоче. Є речі, про котрі не хочеться говорити, а є військова таємниця… Прете, у його скарбничці добрих справ не одне врятоване життя. Якось навіть подався рятувати цивільне населення з окупованих територій. Руські не хотіли їх випускати, бо використовували як живий щит. Там було багато дітей, особливо маленьких на руках у матусь. Також кілька разів брав участь в обміні населення. Бувало, що безстрашного захисника навіть приймали за працівника спецслужб…
Прагне передавати здобуті знання та навички колегам-саперам
Робота у військкоматі для Василя – реабілітація. Працює на посаді інструктора відділення рекрутингу та комплектування. Займається військовослужбовцями-контрактниками. Каже, що окрім українців, боронити нашу державу від рашиського загарбника приїжджають і із-за кордону. Вже підписали контракт військові з Мексики та Фінляндії. У них є бойовий досвід. Підписала контракт і 19-річна дівчина з Теково.
У вільний від роботи час він залюбки допомагає побратимам консультаціями, бо має чималий бойовий досвід розмінування. Та й за час служби у Збройних Силах України LIKVIDATOR постійно підвищував свій рівень професіоналізму, проходячи різні курси та отримуючи нові військові спеціальності. Так, у 2014 році він пройшов курси за програмою фахової підготовки на посаду механік-водій БАТ-2. У 2016 спеціаліст із розмінування І рівня. У 2017 році, пройшовши курси за спеціалізованою програмою, освоїв спеціальність «Спеціаліст з розмінування» ІІ рівня, а у 2020 – «Спеціаліст з розмінування» ІІІ рівня. У цьому ж році здобув спеціальність оператор із знешкодження саморобних вибухових пристроїв. В 2019 році проходить курси підготовки за спеціальністю «водолаз підривник», окрім того, у 2018 році проходив курс із вивчення іноземної мови.В. Шерегій каже, що роботою у військкоматі не обмежиться. Прагне передавати здобуті знання та навички колегам-саперам. Адже навіть після настання переможного миру, у них ще буде роботи на роки…
Орден за мужність – з рук Президента України Володимира Зеленського
За роки служби, професійні здобутки та особисті подвиги Василя Шерегія були відзначені різними почесними відзнаками. Так, у 2015 році він отримав відзнаку Президента України «Захиснику Вітчизни», а в 2016 році нагороджений відзнакою Президента «За участь в АТО». Окрім того груди воїна увінчали почесний нагрудний знаком начальника Генерального-штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України «За участь у ліквідації надзвичайної ситуації»; «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня та «За розмінування» I II ІІІ ступенів. Нагороджений відзнакою командира 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Срібний едельвейс». За військову службу Україні «Нагородна Зброя». 4 червня 2022 року отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня з рук президента України Володимира Зеленського.
Та головне для LIKVIDATORА не нагрудні знаки, а те, аби якнайшвидше ворог покинув Україну і настав такий довгоочікуваний мир. Головне, аби тепер уже його побратими, знешкодили всі їх пекельні «подарунки», щоб не було більше каліцтва та загибелі ні серед військових, ні серед цивільного населення.
З такими мужніми героями як Василь Шерегій вільній Україна бути!
Наталія Кобаль
