Проблема торгівлі людьми не втрачає своєї актуальності в Україні. Так само залишається актуальною й ефективна реалізація державної політики протидії цьому злочину та порушенню прав людини, яка спрямована на боротьбу із злочинцями, формування системи захисту та надання допомоги потерпілим, організацію профілактичної та превентивної роботи.
Міжнародна асоціація «Ла Страда», з представництвами у 9 країнах, наголошує на необхідності створення кращої та більш справедливої міграційної політики та покращення захисту прав трудових мігрантів, особливо жінок. За їхніми даними, сьогодні жінки складають більше половини від загальної кількості мігрантів у Європі. Вони переконані, що лише через повагу, захист та відстоювання прав усіх жінок і, зокрема, жінок-мігранток, може здійснюватися прогрес, який поставив би край торгівлі жінками.
Закарпаття – прикордонний регіон. Багато людей їздять на заробітки. Саме там на них може чатувати небезпека. Потрапити у рабство в чужій країні легко, а от вибратися з нього дуже важко. На щастя, у нацполіції Закарпаття за останні роки не зафіксовано жодного випадку торгівлі людьми. Однак відсутність офіційної статистики – не ознака відсутності фактів торгівлі людьми.
Переважна частина чоловіків Закарпатського краю працюють за кордоном на будівництві, рідше – на заводах чи в сільськогосподарській галузі. Жінки ж зазвичай займають сферу обслуговування: прибирають у ресторанах чи готелях, доглядають за старенькими хворими чи дітьми, також їздять на сезонні роботи – збирати огірки, полуницю, малину тощо. Якщо наші заробітчани і потрапляють у рабство, воліють це замовчувати. Лише у вузькому колі родичів чи друзів/подруг вони можуть розповісти, що працювали нелегально і додому повернулися без грошей, або зі значно меншою сумою, ніж їм обіцяли. Нерідко роботодавці кажуть: «Передам гроші пізніше», але хіба лише в поодиноких випадках за важку працю на чужині людям дійсно передають обіцяне, кровно зароблене. Хіба це не рабство? Молоді жінки, потрапивши у сексуальне рабство, ніколи не зізнаються, бо соромно…
Аби застерегти від подібних випадків, працівниці Виноградівської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості проводять тематичні зустрічі із тими, хто наразі не має роботи, де розповідають про ризики і радять, куди звертатися, потрапивши у біду. Про все це нам розповіла директорка філії Наталія Фалес.
– Сьогодні міграційні потоки набувають глобальних масштабів. Сприятливі умови для цього забезпечують розвиток транспортного сполучення і засобів комунікації, дедалі більша відкритість кордонів та інші явища глобалізації, що роблять подорожі менш ризикованими, а перебування за межами Батьківщини більш безпечним. Щороку наші співгромадяни, які невдоволені рівнем заробітної плати в Україні або відсутністю роботи, намагаються виїхати в інші країни у пошуках більш гідних умов життя. Там здебільшого радо приймають українців, бо саме вони займають посади робітників, обслуговуючого персоналу, будівельників та ін. Зрозуміло, що це певним чином сприяє підвищенню добробуту сімей, є джерелом валютних надходжень в країну, забезпечує нематеріальний трансфер нових знань та досвіду. Але, водночас, заробітчанство приховує в собі і небезпеку. Насамперед це – торгівля людьми. Злочин, потерпають від якого чоловіки, жінки і діти. Це може бути примусова праця, сексуальна експлуатація як у власних країнах, так і за кордоном.
– Хто передусім є у зоні ризику?
– Торгівля людьми – це вербування, перевезення, передача або прийом людей із використанням погрози чи сили, викрадення, обману, примусу, зловживання владою, сплати грошей, для отримання грошей або пільг з метою отримання однією особою контролю над іншою особою для подальшої експлуатації (Конвенція ООН «Про міжнародну організовану злочинність»). Якщо на початку 2000-х років переважала торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації, то зараз лідирує трудова експлуатація. Також змінилося і співвідношення за статтю осіб, що постраждали від торгівлі людьми – якщо раніше майже 85% потерпілих були жінки, то зараз – половину, а то й більшість становлять чоловіки. Не варто вважати, що до рук сучасних работоргівців потрапляють люди з низьким освітнім рівнем – як свідчить статистика, опинитися в рабстві може будь-хто. Торгівля людьми та експлуатація доведених до відчаю людей – загрози, що зростають в умовах економічної кризи та збройного конфлікту.
– Але як «работоргівцям вдається заманити в пастку розумних, освічених людей?
– Найпоширенішими способами (діями) торгівлі людьми є шахрайство, використання погрози чи сили, зловживання владою чи уразливістю становища, боргова кабала, шантаж, викрадення, підкуп. Як наслідок – примусова праця, сексуальна експлуатація, рабство, залучення в боргову кабалу, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, втягнення у злочинну діяльність, незаконна торгівля людськими органами.
– Як тоді працевлаштуватися людині за кордоном, аби не потрапити в руки шахраїв?
– На кожному з етапів працевлаштування за кордоном важливо дотримуватись встановлених норм і правил працевлаштування, володіти повною та достовірною інформацією про роботодавця, мати укладений трудовий контракт. Ми особисто відповідаємо за своє життя і своє майбутнє. Тому не варто віддавати свого права вільного вибору в чужі руки. Перед тим, як зробити вирішальний крок, потрібно зважити всі «за» і «проти». Нелегальна робота за кордоном не тільки не вирішить проблем людини, а навпаки – може призвести до трагічних результатів. Поки ми живемо в рідній країні, у нас є вибір, у нас є свобода! Для протидії торгівлі людьми та нелегальній міграції Україна ратифікувала міжнародні документи, спрямовані на боротьбу з торгівлею людьми і дискримінацією жінок. При легальному наймі на роботу врахуйте: укладання трудового договору – це перший етап легального працевлаштування. За жодних обставин нікому не довіряйте документів, що засвідчують вашу особу, – не залишайте їх у заставу, не віддавайте на зберігання чи для реєстрації; перевірте особисто, на яких умовах можлива трудова зайнятість в обраній країні, зателефонувавши до посольства/консульства чи ознайомившись з інформацією на сайті МЗС України; копії цих документів тримайте при собі та в надійному місці окремо від оригіналів документів, на всяк випадок залиште всю інформацію про місце вашого перебування і роботи у друзів і рідних.
– Наталіє Юріївно, порадьте, будь ласка, що робити у чужій країни, потрапивши до рук торговців дармовою робочою силою?
– У разі виникнення скрутної ситуації за кордоном громадяни України можуть звертатись до консульських установ та посольств нашої країни (з їх місцем розташування і контактними даними для звернення варто ознайомитись до перетину кордону і завжди мати цю інформацію в зоні доступу). Також є ряд міжнародних, громадських, правозахисних, благодійних організацій (Товариство Червоного Хреста, CARITAS та ін.); організацій української діаспори та релігійних організацій. Якщо ви знаходитесь в іноземній країні легально, ви маєте право звернутися до поліції. Вам допоможуть отримати матеріальну, медичну чи правову допомогу; допоможуть зв’язатись з посольством (консульством) для підтвердження громадянства, відновлення документів тощо. Також ви і ваші рідні та близькі можуть звернутись до державних та інших установ на території України: Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501, 527; Міністерство закордонних справ України – (044) 238 16 57; Укрбюро Інтерполу (розшуку осіб, зниклих за кордоном (044) 256 12 53; Департамент боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми Національної поліції України (постраждалим за кордоном або в межах України) – (044) 374 37 85; Урядова «гаряча лінія» – (044) 284-19-15), www.ukc.gov.ua.
Наталія Кобаль
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США зміжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
