Перебуваючи у селі Теково, я дізнався про місцевого фермера Валентина Погоріляка. Чоловік разом із своєю дружиною Валентиною займаються розведенням великої рогатої худоби. На своєму обійсті тримають аж 32 корови, 8 телят. Незабаром очікують на поповнення, адже ще 16 от-от повинні народитися.
Усі корови і телята мають імена, на які відгукуються. Дивуєшся, як господарі їх пам’ятають. Кожна тварина знає своє місце. Ще ніколи не було такого, аби хтось зайняв чуже.
«Вони дуже розумні і слухняні, хоча, як і ми, люди, мають свій характер, який буває часом дуже норовливим, – розповідає фермер. – Але, якщо ти до худоби приходиш із добром і ласкою, то вона це одразу відчуває і поводитися починає дуже чемно».
Не так вже й просто тримати в селі цілу ферму. Особливо проблем вистачає взимку, коли в кожні ясла треба покласти сіно та комбікорм, напоїти худобу. А вже як настає тепло, то з самого ранку тварини на пасовищі біля Тиси, де і трави вдосталь, і вода поряд. Залишається тільки добре пильнувати, аби стадо трималося купи і не наробило десь шкодив на інших городах.
«Ми з дружиною любимо займатися господарством, звикли до своїх корівок. Цілий рік маємо від них молочко, сир, сметану, ну і завжди свіже м’ясо також. Крім того, завжди отримуємо чимало замовлень на нашу натуральну домашню продукцію. Навесні добре перегній розходиться, коли люди починають висаджувати городину, – продовжує Валентин Погоріляк – Але розслаблятися нам ніколи. Адже незабаром починається заготівля кормів, без яких взимку тварини не виживуть. Тож працювати доводиться цілий рік, щоб вони були ситі і доглянуті».
А ще фермер зізнався, що, при можливості, планують збільшити своє фермерське господарство, придбавши племінних кіз та свиней. «Хай ростуть нам на радість і людям на здоров’я», – підсумував чоловік.
Іван КОЗАК, наш громадський кореспондент
