Час невблаганно летить. І ось ми вже на порозі величного празника – світлого Христового Воскресіння. Яким воно буде – з освяченням Паски чи ні, та найголовніше – щоб у ці дні Спаситель Воскрес у наших з вами серцях і пробудив почуття любові до світу та всіх оточуючих, віру у безмежну любов Бога до нас-грішних та надію на краще майбутнє.
Погодьтеся – є щось символічне в тому, що в період великого посту (а це – час покаяння, очищення від гріхів), весь світ сколихнула страшна короновірусна інфекція COVID-19. Ця пандемія кожного з нас змусила подивитися на світ по іншому і переосмислити зміст свого життя. . . Якщо для одних короновірус – це хвороба, то для суспільства вцілому – ліки, своєрідний тест на людяність і віру у Всевишнього. Саме ця пандемія зробила всіх нас рівними перед недугою – і бідних, і середній клас, і олігархів та можновладців. Адже, ніхто з останніх, підхопивши вірус, не полетить чартерним рейсом за кордон, а вимушені лікуватися вдома, у тих медзакладах, котрі будували чи руйнували за останні роки. COVID-19 вирівняв усіх.
Майже п’ятнадцять років тому перед смертю старець Діонісій із святої гори Афон передбачив цю всесвітню епідемію, від якої постраждає багато людей. Кожен з нас у скруті задає собі єдине питання: «За що?». Та тут відповідь треба шукати у собі самих. Ми дбаємо про чистоту власних осель, але не душ і, водночас, побутовими відходами, пластиком, захаращуємо довкілля – дану нам Богом природу. А скільки злоби та ненависті довкола поміж людей і виносять вони її для широкого загалу, поливаючи один одного брудом на сторінках соцмереж. Так і хочеться закричати: «Люди, схаменіться! Перестаньте самі себе знищувати! Адже Бог може продовжити вік світу, дивлячись тільки на наші хороші вчинки. А жити хочеться всім.
Тож, поважаймо себе і оточуючих. І дай, Боже, кожному з нас одужання духовного. Лише тоді можемо просити у Всевишнього сцілення планети від вірусів та пандемій…
Наталія Кобаль
