У вівторок на території загальноосвітньої школи села Дротинці відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки загиблому в зоні АТО військовослужбовцю Василю Білаку. Вона встановлена на фасаді рідної школи хлопця, де й по сьогоднішній день працює вчителькою його рідна мама. У вшануванні взяли участь голова райдержадміністрації Михайло Русанюк, голова районної ради Віталій Любка, заступник керівника апарату – начальник відділу організаційної роботи Ігор Вантюх, в.о. начальника управління освіти, молоді та спорту РДА Віктор Жупанин, депутат районної ради Віктор Трикур, військовий комісар Виноградівського військкомату, підполковник Василь Зубатов, координатор «Руху підтримки Закатпатських військових – Виноградів» Михайло Роман, а також Дротинський сільський голова Михайло Ярема з місцевими депутатами, представники духовенства, військові та волонтери.
Розпочав захід директор Дротинської ЗОШ Михайло Мізун, а почесне право відкриття дошки надали батькам загиблого Василя Білака. Після чого присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглого героя, а священнослужителі освятили меморіальну дошку.
Голова РДА Михайло Русанюк у своєму виступі поринув у сумні спогади, що саме 9 лютого 2015 року у село Дротинці прийшла трагічна звістка – у боях на Сході країни поблизу Дебальцевого загинув наш земляк Василь Білак, який віддав своє життя, захищаючи територіальну цілісність держави. На жаль, ціна спокою для нас є занадто високою, адже її вартість – життя молодих воїнів. Він висловив шану батькам за виховання справжнього захисника України.
Голова райради Віталій Любка розпочав свою промову зі слів подяки батькам, за те, що виховали достойного патріота та захисника, справжнього героя. Він побажав всім матерям, аби вони ніколи не відправляли своїх синів та онуків на війну і не зазнали такого горя. Це найстрашніше, що у ХХІ столітті ми і наша держава маємо переживати такі сумні часи. Побажав усім мирного неба та Божої благодаті.
Військовий капелан, отець Іван Ісаєвич з глибоким сумом розповів присутнім про духовні та моральні цінності загиблого героя. Пригадав, що майже кожного дня спілкувався з юнаком. За його словами, він був не тільки захисником, а ще й допомагав місцевим жителям продуктами тощо. Завжди був енергійним та прагнув справедливості. Правдивий син свого народу, якому зрадили саме ті, котрим подавав руку допомоги. Згадав капелан і про тих хлопців, які кожного дня переживають страх, бачачи смерть віч-на-віч. Побажав Божого благословення родинам, батькам та педагогам, котрі виховують саме таких хлопців, яким був полеглий герой України.
Вшановували пам’ять Василя Білака віршованими рядками та піснями, покладанням квітів та лампадок. Герої не вмирають! Вони завжди залишатимуться в серцях людей, за яких віддали своє життя.
Ріта Мезей
