Коли на площі Миру в рамках проведення фестивалю спорту і здоров’я голова Закарпатської обласної федерації карате-до Шотокан, тренер СК «Бусідо» Євген Гайдай проводив свій показовий виступ, люди навколо завмерли. То було дійсно вражаюче і видовищне дійство. Крізь шкіру рук помічники тренера проділи йому гітарні струни і прив’язали їх до автомобіля. Кілька миттєвостей – і з допомогою внутрішньої енергії «ци» Євген Гайдай потягнув за собою тритонний «Мерседес». «Як?!!», – це питання, гадаю, вражало всіх і, мабуть, не тільки мені в ту мить хотілося збагнути оте не збагненне дійство. Не менш захоплюючим був і показовий виступ його вихованців. Тож, домовившись із ним про зустріч, запросила їхнього тренера до редакції.
– Спортивний клуб «Бусідо» відноситься до Закарпатської обласної федерації карате-до Шотокан (за версією SKIF), яка діє з 2000 року, – розпочав свою розповідь Євген Гайдай. – Наш клуб був заснований у 1991 році. Тренування проводив мій батько. Відколи його не стало, батькову справу продовжую я. Починали ми з двох-трьох вихованців, а далі кількість людей, які цікавилися цим бойовим мистецтвом, збільшувалася по наростаючій. Наразі СК «Бусідо» об’єднує 70-80 спортсменів. Проте позаяк наразі тривають літні канікули, тож на часі – активний, корисний та змістовний відпочинок. Планується організація таборів, як і в минулому та позаминулому роках, коли їздили в гори, відпочивали в селі Пилипець Міжгірського району.
Цим видом спорту він займається з 6-ти років. Зріднився з ним ще змалечку. Мама розповідала, як Євген сидів у дитячому візочку і з цікавістю спостерігав, як батьки займаються карате-до. До речі, колись це бойове мистецтво було під забороною і дозволене воно лише з кінця 1980-х років. Чим його привабило карате-до? Найперше, каже, тим, що це – робота над собою, над тілом, духом. І навіть коли бажання займатися не було, він переборював себе, примушував працювати над собою. Євген Федорович переконаний, що цей шлях ніколи не йде по прямій лінії, він, наче кардіограма – то вниз, то вгору. І тільки робота над собою приносить очікуваний результат.
Про здобутки та успіхи своїх вихованців він міг би говорити багато. Нині 10 його учнів мають іменні чорні пояси від відомих японських майстрів, які екзаменували їх, бо тільки вони мають право надавати певну ступінь майстерності. До слова, іменний чорний пояс (ім’я каратиста на ньому вишито) прирівнюється до звання майстра спорту. З 1991 року Євген Гайдай щороку їздить на семінари і ще не зустрічав в Україні володарів іменних чорних поясів.
Відтак його вихованці беруть участь у різних змаганнях – обласних, всеукраїнських, міжнародних. Відзнятий камерою матеріал вивчається, аналізується, юні каратисти працюють над своїми помилками. В числі вихованців «Бусідо» багато переможців та призерів різноманітних змагань.
Наймолодшій вихованці клубу Юлії Панько – 4 рочки. Проте в «Бусідо» займаються не тільки діти та молодь, але й люди зрілого, старшого віку. Адже вікових обмежень немає, навіть за станом здоров’я. Заняття проводяться навіть із хворими людьми, в тому числі з інвалідами. Вони також повноправні члени клубу, хоч і займаються без фізичних навантажень. Проте психологічні тренування, гартування сили духу для них не менш важливі.
Між іншим, показовий виступ тренера з «Мерседесом» – далеко не межа його можливостей. До такого рівня акумулювання внутрішньої енергії Євген наполегливо йшов роками. Таку ж цілеспрямованість він, як добрий сенсей-наставник, прищеплює своїм юним учням. Адже заняття з карате-до Шотокан сприяє формуванню цілої низки позитивних рис характеру, фізичному та психологічному самовдосконаленню. Не дивно, що деякі люди займаються в СК «Бусідо» вже впродовж 16-ти років. Тут поряд тренуються батьки і їхні діти (звісна річ, за різними програмами і навантаженнями). Тут вони знайшли своїх товаришів-однодумців, тут, працюючи над собою, гартують своє тіло та душу. Між іншим, на заняття до Виноградова, де на вулиці Вакарова займаються члени клубу «Бусідо», приїжджають студенти навіть з Ужгорода. А тренер працює із задоволенням і готовий прийняти нове поповнення юних вихованців.
Ганна КОБАЛЬ
