40 років – ціла вічність, як одна мить… Саме стільки пройшло з тих пір, як вони, молоді, сповнені наснаги та мрій переступили поріг рідної школи. І ось знову, через 4 десятиліття повернулися у рідну альма-матер, аби поринути у світ спогадів. Дорослі, досвідчені, але такі, як 40 літ назад – молоді душею, драйвові та енергійні вони збиралися на подвір’ї Великоком’ятівської ЗОШ І-ІІІ ст. Зустрічали одне одного оплесками, віталися, обіймалися, дехто заново знайомився.
Насправді цей випуск був унікальним: 20 відмінників, 12 дітей вчителів, а два класи постійно змагалися між собою у навчанні та творчості. Саме така здорова конкуренція мотивувала ставати ще кращими.
Знову за шкільними партами
І ось на шкільній лінійці випускників двох класів 1986 року привітала ініціаторка зустрічі – однокласниця Наталія Костелеба (Веремчук) і запропонувала одягнути стрічки випускників. Пролунав шкільний дзвінок, запрошуючи всіх у класи знову за шкільні парти. Треба було бачити, з яким задоволенням кожен крокував у всій клас і сідав за свою парту. На жаль, 12 їх однокласників уже відійшли за земну межу. На їх партах стояли їх фотографії, а на вчительському столі – світлини класних керівників та директора школи…
Класи А та Б зібралися разом у дному класі. То був особливий у їх житті урок, де вирували спогади та незабутні щемливі емоції. Хвилиною мовчання вшанували померлих однокласників, педагогів і загиблих захисників. Прослухали написану про їх класи пісню. Потім було гамірно, як і у шкільні роки так, що присутні вчителі не раз робили зауваження найбалакучішим учням, наголошуючи, що ті зовсім не змінилися і знову, за старою звичкою, зривають урок. Педагогині Марія Іванівна Рац, Марія Семенівна Юричко, Етела Василівна Химинець вітали випускників добрим словом і пригадували їх учнівські будні. На спомин про цю зустріч отримали у подарунки вазони з гортензіями, які роками квітуватимуть у їх садочках.
Вшанували пам’ять померлих
Говорили на імпровізовано уроці не лише про веселе. Згадали добрими словами тодішнього директора школи Івана Івановича Бабинця, перших учительок Юлію Іванівну Копчак, Ганну Іванівну Рац, Василину Іванівну Левдарь. Класних керівників 10-А класу Марію Юріївну Поличко та 10-Б класу Лауру Федорівну Костелебу. Випускників 10-А класу: Анжеліку Онисько, Івана Марка, Маріанну Пантьо, Андрія Козуба, Андрія Мадяра, Юрія Капустея, Юрія Прокопця. Випускників 10-Б класу: Юрія Мадяра, Миколу Гульпу, Юрія Гульпу, Віру Борис, Ярослава Ониська.
Із школи попрямували з квітами та лампадками до стели полеглих у російсько-українській війні воїнів-односельців, аби подякувати їм за захист та вшанувати світлу пам’ять. Відтак, шлях випускників проліг на кладовище до могил вчителів та однокласників, пам’ять про котрих живе у їх серцях.
Казковий незабутній вечір
Шкільний день плавно перейшов у святковий випускний вечір і перемістив випускників у затишну, святково вбрану залу «У Кузьми». Модераторка урочистостей – українська співачка, уродженка Виноградівщини, випускниця Академії Глієра Діана Гурова проголошувала імена класних керівниць та випускників 1986 року. На великому екрані з’являлися їх чорно-білі фото, котрі вмить оживали – надсилали собі сьогоднішнім повітряні поцілунки або ж просто махали руками, даруючи сонцесяйні посмішки і чудовий настрій. Їх «оживив» програміст-інженер Саша Чекан з Боржавського. Емоції, що панували в залі, не описати словами.
Одні за одними урочистою ходою (як колись за атестатом) прямували на імпровізовану сцену спочатку учні 10-А класу: Наталія Костелеба, Іван Рац, Світлана Шепа, Василь Кеню, Тетяна Смик, Юрій Купар, Наталія Тесличко, Марія Крайняй, Іван Костак, Мирослав Поличко, Люба Меренич, Василь Левко, Наталія Січ, Василь Онисько, Андрій Мотрунич, Юрій Боршош, Марія Онисько, Василь Поличко. Затим до них приєдналися випускники 10-Б класу: Наталія Онисько, Марія Гнетило, Віра Мадяр, Маріанна Роман, Василь Онисько, Марія Мотрунич, Владислав Шаркаді, Оксана Кочіш, Юрій Кіш, Ольга Онисько. З цього класу виокремимо Івана Фельцана, котрий несе службу у Збройних силах України. Він пройшов горнило війни у найгарячіших точках нашої держави і найбільша його біль – втрата побратимів, особливо – молодих хлопців, котрі йому в сини годяться… Це людина, яка своїми вчинками щодня демонструє мужність, честь і справжню любов до України. Наталія Костелеба-Веремчук вручила йому подяку від голови Виноградівської ТГ Степана Бочкая. Однокласники аплодували стоячи. Відрадно, що він якраз перебував у відпустці і мав змогу зустрітися зі шкільними друзями.
Свічечка – на добрий спомин
У залі панувала напрочуд тепла, дружня атмосфера. Однокласники ділилися шкільними спогадами, розповідали про своє життя протягом цих років. Аж раптом двері відчинилися і в зал занесли великих букет білих троянд: однокласники замовили доставку квітів у Марини Борис для Наталії Костелеби в знак вдячності за організовану зустріч випускників. Бо ж кожен усвідомлює, яка нелегка місія всіх зібрати і продумати сценарій свята до найменших дрібниць. Проте Наталія Юріївна подякувала і зазначила, що зустріч не відбулася б без кожного з них. Тому розділила по квітці кожній присутній у залі однокласниці. Тут не обійшлося і без фото на згадку.
Настала кульмінаційна мить: всі вишикувалися довкола святкового торта, обійнялися, загадали бажання і задули запалені свічки. Як спомин про незабутню мить зустрічі і з надією зібратися в такому ж складі через 10 років вже у мирній Україні, кожен взяв собі по свічечці.
Свято зустрічі випускників завершилося. Але теплі спомини грітимуть їх серця до випускного ювілею.
Наталія Кобаль
