Мова про Магдалину Йосипівну Ваш, носійку не просто популярного в нашім краї прізвища, але й знаній мешканці Берегова, в якому вона живе з далекого в часі 1963 року. Хоча перед тим, у молодості, працювала в Довгому, що на Іршавщині, та, власне, учителювала навіть в самому сусідньому райцентрі. Куди на роботу скеровували чоловіка Василя Ілліча, туди за ним ішла й жона –вродлива пані Магдалина. І ось зозуля, дякуючи долі, накувала їй славних дев’яносто п’ять літ, з яких 62 прожила і цьому прикордонно-угорському містечку.
Разом з покійним чоловіком народили та виховали 3 доньок: найстаршу Ганну, яка стала Логіною, середульшу Ольгу, котра носить прізвище Гогола, та Оксану, що «охрещена» на Вітошинську. А ось їхня мама, яка у руках «підпирає» сотню, так і зосталася Магдалиною Ваш. Звісно, що й онуків і аж 10 правнуків діждалася, яким, у міру можливостей, тішиться та радіє у такому поважному віці ця класна педагогиня.
Дуже приємна та мила, чесна, сумлінна, відповідальна, доброзичлива, вона й дотепер всю душу віддає рідним і близьким, великому роду Вашів, який розрісся десятками різних фамілій по всьому, умовно кажучи, білому світу. До речі, я, знаючи чарівну Ольгу з початку 80-их, про яку писав статтю в райгазеті та по районному радіо розповідав, коли ще працювала лаборанткою радгосп-заводу «Берегівський», ніколи й гадки не мав, що з нагоди такої славної дати матиму честь про її маму оповідати.
Цю славетну довгожительку знаю як прекрасну вчительку, що дітей «вела» у світ географії, історії, навчала навіть «першачків». І ось воно, дев’яностоп’ятиріччя, на жіночій долоні: у спогадах оживає мало не всеньке століття. Її б вустами його «розмалювати» – вийшов би цілий роман. Буду вельми радий, якщо вона доживе до сто років, чого від душі пані Магдалині бажаю, та обіцяю, що неодмінно цього журналістського дня теж ювілейну статтю напишу.
Будьте здорові, шановна наша землячко, нехай Ваш життєвий шлях осявають щасливо-радісні миттєвості, аби не сумували та біди ніякої не знали.
Насамкінець висловлю ще й ось яку думку: приємно писати про таку чудово-шановану іменинницю, яка також є ровесницею мого батька – 1930 р.н., словесно возвеличувати прожиті та пережиті нею літа, нехай вони й надалі будуть для вас щасливі, радісні, безболісні, мирні. А сльози, якщо й застилатимуть ваші материнсько-бабусині-прабабабусині очі, то тільки через трепетно-усміхнені миті. З роси та води, статусна сьогоднішньо-червнева берегівська імениннице…
Михайло Папіш
