Дідик із закрытыми очима:
– А што хочеш?
– Дай 10 гривню на морожено.
– Сплю, сплю…
* * *
Жона із Великих Ком’ят на курорт и через тиждень звонит чоловіку:
– Петре, ци ты поливаш капусту, як я ти наказала?.
– Жоно, та у нас такі дожді.
– Но тай што, не знаєш зонтик узяти?
* * *
Бабка на базарі продавала домашньоє молоко. Покупиць покушав та кривится:
– Чого, – каже, – такоє молоко ваше вóдяноє, ріденьоє.
– Чоловіче, – пояснила бабка, – Тадь такі дощі каждий динь, корова на полю змокла, пасучися, завто и молоко вóдяноє.
* * *
Чоловік каже жоні рано:
– Така гроза вночи была! Перша літня буря з блискавками, з громами!
Жона розсердилася:
– Чого-сь ня не збудив, пак знаєш, ож кидь гроза, я спати не годна!
* * *
Хытра хворота четвертокласника
Штось недавно–м захворів:
Зовсім нич бы я не їв,
Збоку ріже, ззаду коле –
Як из сим ити до школы?
Туй ніяк не до наукы,
Кидь потерпли ногы-рукы;
Што ся стало из дїтинов?
Бабка робит чай з малинов,
Мамка гріє молока,
Дуже шкода дітвака!
Потемніло у очицьох,
Засвербіло в нагавицьох.
Коли слабость всього тіла,
З навчання не буде діла.
Книжка в голову не лізе,
Уключіт ми телевізор!
Кидь здоровля у біді,
Уключіт «Ну, погоді»!
Дохтор дєтський вже дурний,
Ож чого я бічіжний.
Мірят ун температуру
И дає гурьку мікстуру
Ще й прописує уколы,
Обы скоро йти до школы.
Не коліт лиш вы мене,
То самоє ся мине!
Так ся й стало! Ныні зрана
Вже-м здоровый! Без обмана!
Голова ня не болит,
Появився апетит –
Туй хворіти ніколи –
Ныні вже – канікули!!!
Потятко
У началі літа,
Як уже тепло,
Потятко прилітат
В нашоє село.
Цілий динь ся змагат –
Чинит гніздечко,
З неба ‘му помагат
В тому Богочко.
Так оно газдує
В літньому теплі;
Скоро вже годує
Потятка малі.
Кидь постуденіє,
Дощ иде селом,
Діточок загріє
Потятко крылом.
И коли ся жовто
Хаща запалит,
Потят ціла ровта
В небо полетит!
Михайло ЧУХРАН
