При дорозі біля озера у селі Дунковиця Берегівського району у маленькій Свято-Троїцькій церкві православної церкви України минулої неділі було велелюдно. Чимало вірників зібралися для молитовного відзначення престольного празника. Після Служби Божої і освячення царини (колосків пшениці з читанням молитов-благословень на рясні врожаї), надворі був святковий фуршет.
Наразі тут з милості Божої ведеться будівництво православного чоловічого монастиря. Як все починалося, ми розпитали у настоятеля – архімандрита Кирила (Мандзича).
– Малим я ріс без батька. Мама дружила з сім’єю нашого сільського священника. Я ходив у храм. Отець Георгій запросив мене прислуговувати під час служби у вівтарі. Та з 17 років відійшов від церковного життя. Навчався на історичному факультеті УжНУ. Працював не за фахом… Стати на правильний шлях у житті мені допоміг друг о. Роман Рішко, який недавно відійшов у вічність. Він був моїм духівником, другом та порадником. Свій священицький шлях я розпочав у 28-річному віці у Вінницькій області. Владика Агапіт рукоположив мене спочатку у сан диякона, а відтак – священика. Там, у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі, настоятель архімандрит Кипріян прийняв мене служити. Позаяк у мене хворий брат (ДЦП) і потрібна була вдома допомога мамі, я повернувся на Закарпаття, прийняв монашиський постриг і продовжив служити у монастирі села Сільце Іршавського району. Потім мені спало на думку, що маю будувати монастир. Одного дня я їхав дорогою і в мене зламалася машина. Лив дощ. Не було як добратися. Сидів у машині і побачив на будинку поруч вивіску «Продається». А ще в цьому селі не було православного храму. Мені сподобалося місце. Я зателефонував за вказаним номером і домовився із власницею щодо купівлі. З Божої ласки люди допомогли зібрати потрібну суму спочатку для купівлі ділянки, відтак ми за три місяці збудували храм. Та не все було так просто. Зіткнулися зі спротивом громади: сельчани були категорично проти будівництва храму Української православної церкви московського патріархату, обґрунтовуючи це війною росії проти України на той час ще тільки на Донбасі. І знову в моєму житті відбулися зміни: так склалися обставини, що я перейшов у Православну церкву України (яка у січні 2019 року отримала Томос про автокефалію). І вже 19 грудня у день Святого Миколая Чудотворця митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко) у співслужінні єпископа Ужгородського і Закарпатського Варсонофія освятили нашу новозбудовану церкву. Відтоді кожного дня звершуємо молитви: літургію, молебні, читаємо акафісти та псалтирі… Коли не було з ким служити – молився одиночно. Дві зими жив у металевому вагоні розміром 2,5х4м. Приходили послушники, але надовго не затримувалися. Всі шукали кращі умови, де легше… Слава Богу, зараз вже маємо келійне приміщення, тож є де жити. Наразі нас троє – один послушник, диякон і я. З милості Всевишнього, плануємо будувати великий собор, – розказав о. Кирил. – У монастирі є ікона Божої Матері «Страсна», котру нам написали монахи у Почаєві. Є свідчення її чудотворної сили. Часто люди кажуть, що коли торкаються до ікони, відчувають особливе благословення. Отримують зцілення і вирішення проблем та важливих справ. Так, є конкретні випадки, коли жінки, які не мали дітей (одна 4 роки, інша – 7) приходили молитися до ікони і отримували зцілення від Божої Матері. Їх діток ми хрестили у нашому храмі. Непоодинокі випадки допомоги Богородиці у вирішенні важливих життєвих та душевних проблем: люди, які не могли розібратися в собі, знайти свій шлях у житті, після щирої молитви до Діви Марії знаходили вирішення. Багато людей отримували зцілення. По дорозі у лікарню на операцію заїжджають помолитися до ікони і Божа Матір допомагає. Часто приходять люди з дітками, котрі у три роки не можуть говорити. Слава Богу, діти отримують дар мови і починають вимовляти перші слова. У храмі знаходяться частиці мощей Святителя Миколая Чудотворця та Великомучениці Варвари. Їх нам подарував владика Олександр. Тож ми щиро запрошуємо у монастир в Дунковицю всіх православних християн. Хто не має можливості приїхати, може подавати записки на Святу літургію онлайн через сторінку Свято-Троїцького храму у facebook або за телефоном: 096 02 88 130. Бажаючі допомогти на будівництво можуть перерахувати кошти на картку ощадбанку 4790 7299 3609 2204.
Настоятеля монастиря о. Кирил каже, що з Божою поміччю при матеріальній підтримці прихожан монастир розбудовується. Все більше людей шукають душевну рівновагу у цьому куточку раю на землі.
Наталія КОБАЛЬ
