У селі Великі Ком’яти при Українській церкві християн віри євангельскої молодіжний рух розгорнув волонтерський пункт «Пакунок допомоги» (керівник Едуард Варга). Домовитися з ними про репортаж було не легко, оскільки організатори стверджують, що допомагати людям, котрі опинилися у скруті, – християнський обов’язок кожного, хто вірить в Бога. І робити це треба в дар Всевишньому, а не для піару чи самореклами. Та, як на мене, їх діяльність – приклад для наслідування кожної церкви.
Завітала я до них з Іваном Андрашком, котрий відповідає за закупку необхідних продуктів, у день, коли у шатрі якраз кипіла робота. Приємно вразила єдність і згуртованість, з якими вони пакували продуктові набори для наших захисників на передову. Пліч-о-пліч трудилися як маленькі дітки, так і дорослі чоловіки та жінки. Дворічна дівчинка вкладала в пакунок листівки з словами вдячності захисникам та інформацією для зворотного зв’язку, старші дітки – печиво, халву, шоколадки… Та неозброєним оком видно, що в кожен пакунок тут вкладають не тільки смаколики, а й часточки тепла своїх сердець та вдячності захисникам і підтримки людям, котрі в скруті. Поспілкувалася з двома жінками-координаторками. І знаєте, здивувало, що обидві вони уродженки далеко не України, вийшли заміж за ком’ятських хлопців і переїхали сюди. Поцікавитеся: звідки? Одна з Росії, інша – з Білорусі. Так-так, уродженки сусідніх країн-агресорок міцно тримають оборону в тилу, наближаючи мир в Україні.
– Почалося все з 1 березня. Тобто тоді, коли збагнули, що ця війна всерйоз і у підвалах, в бомбосховищах сидять голодні, перелякані люди з малими дітками. Поставили собі за мету хоч якось допомогти їм. Вирішили, що найкращий спосіб це зробити – спакувати і відправити їм готові продуктові набори. Вміст раціону передбачений на одну людину на 4-5 днів. Першочергово його узгодили з дієтологом, котрий допоміг розрахувати необхідну кількість калорій. Починалося все по-волі. Нам привезли першу гуманітарку. За день формували по 100 пакунків. Згодом долучилися більше благодійників. Одні привозять гуманітарну допомогу, інші надсилають гроші, за котрі ми на місці закуповуємо необхідне. На пакування почали приходити більше волонтерів. І це не тільки жителі села, половина волонтерів – переселенці із зони ведення бойових дій. Багато таких, котрі спочатку втекли від війни з Донбасу в Київ, а згодом вже зі столиці до нас. Для кожного це свій вклад у мирну справу. Бо війна – це наша біль. Найбільше шкода мирних людей, котрі постраждали, – розповідає волонтерка команди «Пакунок допомоги» Євгенія Андрашко. – У мої обов’язки входить прослідкувати, аби всі складові були в пакунку. Організувати їх закупівлю та розфасовку, згуртувати людей для роботи. Найчастіше із-за кордону привозять паштети, крупи. Тож, при закупівлі необхідного, відштовхуємося від того, що вже є і докуповуємо решту продуктів зі списку. Орієнтуємось зазвичай на тисячу пакунків за один раз. Були і рекорди, коли за один день упакували 1700 штук. Тоді трудилися, здається, 100 волонтерів. Формуємо два види пакунків. Перший – так званий сухпайок, тобто їжа готова до приготування: 4 консерви (рибні, м’ясні, бобові), 2 види круп швидкого приготування (їх достатньо залити окропом, якщо нема можливості готувати на вогні), локшина, родзинки, шоколад, халва, печиво, сухарі тощо. Печиво цього разу випікали на кухні при церкві, а перед цим вони нам привозили його по 200 кг. Допомагали нам у цьому дівчата, котрі займаються випічкою професійно. Другий пакунок важкий, по 8 кг, до нього входять продукти, які потребують приготування: крупи (переважно рис), макарони, борошно, цукор, сіль, олія, м’ясні консерви, чай або кава, печиво, шоколад, а також туалетний папір… Це для тих областей, де магазини ще не відновили свою роботу і важко з продуктами, але в людей є можливість готувати. У дитячий пакунок ми окремо пакували спеціальне харчування (молочні суміші, кашки, пюре), засоби гігієни та одяг по 3-х вікових категоріях – від 0 до 6 років, від 6 до 12 і старше. Окремо пакуємо аптечки, тут на допомогу приходить фаховий медик Деліка Костак.
– Наша організація була створена задля полегшення волонтерської роботи в місцях розподілу допомоги. Співпрацюємо з волонтерами, котрі займаються евакуацією людей. Вони сюди привозять переселенців, а звідси вантажать у автівки гуманітарку та відвозять у важкодоступні місця. Ми формуємо харчові пакунки для наших захисників та людей, котрі опинилися у складній ситуації, і відправляємо їх у найгарячіші точки України, де відбуваються бойові дії. На сьогоднішній день ми виготовили понад 23 тисяч пакунків загальною вагою понад 130 тонн і відправили у 10 областей, де відбувалися бойові дії. Щоразу область змінювалася у залежності від того, де більша потреба. Відрадно, що люди з усього світу не байдужі до того, що відбувається в Україні, і надають посильну допомогу. Позаяк ми розгорнули свою волонтерську діяльність на базі церкви, саме в інших церквах в Україні та із-за кордону розповідають про нашу діяльність і віряни мають змогу долучитися до допомоги. Дуже багато продуктової допомоги надходить із Румунії. Збирають продукти та фінанси у церквах Словаччини, Німеччини, Польщі, Америки… Це велика фінансова допомога, адже вартість одного продуктового пакунку становить не менше 10 доларів США. Тішимось, коли телефонують люди із Миколаївської, Донецької, Харківської, Чернігівської областей, з Маріуполя і дякують Закарпаттю. Їм приємно, що в іншому куточку нашої держави є люди, котрим не байдуже їх горе. А для нас допомагати є християнським обов’язком. Бо ж у Біблії написано, що якщо ти можеш робити добро і не робиш – це гріх, а нагодувати голодного рівноцінно, якби ти нагодував самого Господа. Вчинок наших воїнів із ЗСУ та ТРО ми порівнюємо із жертвою Ісуса Христа, котрий дав розіп’яти себе на хресті заради нашого спасіння. Захисники ж також жертвують собою заради кожного з нас. Це неймовірний подвиг, – каже координаторка Маргарита Варга.
– Політики Білорусі та Росії об’єдналися проти України, та білоруський народ разом з українцями. Насправді Білорусь уже два роки окупована. Нашу країну під час виборів з підтримкою Путіна обманули. Всі, хто голосував, бачили, як проходить обман. У кожному місті ми вийшли на вулиці на масові протести. Але російські військові їх придушили. Мої друзі зараз сидять у в’язницях, їх посадили на 5 років за те, що вийшли на протест опору тоталітарній владі. Людей пересаджали, понакладали штрафи, зламали психологічно, аби не мали слова… Українці виявилися сильнішими за нас, бо ви готові заради свободи жертвувати власним життям. Весь світ бачить, наскільки сильна українська нація, і захоплюються нею. Від себе особисто, своїх рідних і друзів прошу вибачення від українського народу за дії влади Білорусі. Знайте – ми з вами. Ми пишаємось вами і підтримуємо вас, віримо у перемогу українського народу, – сказала, на завершення нашої розмови пані Маргарита.
Наталія Кобаль
