Директора Виноградівської дитячо-юнацької спортивної школи Івана Боршоша у Виноградові знають всі. На борцівському килимі з вільної та греко-римської боротьби він загартовував мужність і відвагу не одному поколінню хлопців та дівчат. Зараз Іван Іванович змінив спортивну форму – на військову, а кросівки – на берці.
– Про повномасштабний наступ рашистів на українські землі я здогадувався десь за два тижні до початку війни. Тоді ж звернувся до нашої воєнкомки Оксани Лівик: «Маю погані передчуття, що можливо буде війна. У разі потреби готовий іти захищати Україну добровольцем!». Я проходив строкову військову службу у Південній групі військ в Угорщині у шпиталі в медичних військах. Тож військовий устрій знаю і був впевнений, що той досвід і знання можуть стати в нагоді і тепер. 23 лютого у мене в спортивній школі якраз закінчилися тренування і я збирався додому, коли пролунав дзвінок від Оксани Василівни. «Час настав!», – сказала вона. Наступного дня зранку я вже був у військкоматі. Вдома спакував рюкзак для можливої відправки на передову. Та мене залишили для проходження служби у першому відділі Берегівьского районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на посаді водія. Також займаюся вирішенням деяких питань матеріального забезпечення військкомату. Доводиться багато роз’їжджати по області: відвозити мобілізованих, забирати від волонтерів обмундирування для тих, хто йде на передову тощо. Спочатку було важко, бо ми працювали 24/7 без вихідних. Зараз напруга спала. Та роботи вистачає. Виконуємо поставлені перед нами завдання. У роті охорони займаємося фізпідготовкою мобілізованих: разом з іншими викладачами спортивної школи навчаємо їх рукопашним прийомам захисту та самооборони. Наші бійці мають бути готові до різних екстремальних ситуацій, аби, в разі небезпеки, знешкодити орка чи диверсанта, – розповідає Іван Іванович. – До військкомату на початку війни дуже багато приходило добровольців. Приємно, що в нас настільки патріотично налаштовані чоловіки. Взагалі у нас неймовірний народ, адже всі намагаються допомагати Збройним силам України, добровольчим батальйонам та територіальній обороні. Щиро дякуємо волонтерам та підприємцям, котрі протягом всього часу війни невтомно допомагають захисникам та військкомату, наближаючи перемогу. А вона обов’язково настане!
Про те, що йде захищати Батьківщину, вчитель повідомив своїх учнів. Приємно було почути від них слова підтримки і те, що вони з нетерпінням чекатимуть його в спортзалі. Найбільше це рішення шокувало дружину Івана Івановича. Та чоловік ствердно заявив: «Мені легше боронити свою сім’ю та державу зі зброєю в руках, аніж вдома ховатися за сукню!».
На запитання: «Що найперше зробите, коли настане мир?», відповів: «Обійму своїх рідних і почнемо відбудовувати Україну! Потім разом із своїми спортсменами не раз підійматимемо наш жовто-блакитний стяг не тільки у різних областях мирної процвітаючої України, а й за кордоном».
Хай так і буде!
Віримо в перемогу, адже за нами – правда! З нами Бог на рідній землі!
Наталія Кобаль
