З Вікторією Яким, юною офіціанткою, яка влітку працює у популярному ресторанно-готельному комплексі, я познайомився у травні цього року, коли вона організувала презентацію власної творчості в районній бібліотеці. Вразила досконалість виступу, продуманість всього сценарію, і, як би сказати, «дорослість» школярки. На той час вона навчалася у 10-му класі Королівського ЗЗСО І-ІІІ ступеня. Тепер вона відповідно в 11 класі, також закінчила Королівську ДШМ за фахом «фортепіано». Крім того, Віка є головою волонтерського загону «Турбота», мiнiстром культури та відпочинку учнівського парламенту, а ще – президентом молодіжної організації «Ave Maria» Вознесенського храму ГНІХ МГКЦ. Своє кредо сформулювала так: «Деякі речі можуть заволодіти моїм розумом, але, щоб досягнути успіху, я краще зосереджуюся на тих, які заволодівають моїм серцем та душею». Ось така офіціантка. І наша розмова саме про цю її професію.
ЗАВЖДИ ГАРНИЙ НАСТРІЙ – ОСНОВНА ВИМОГА ДО ОФІЦІАНТА
– Віка, як Вам вдалося влаштуватися на цю роботу? Взагалі, де в Королеві ще можна підзаробити? Де працюють ваші ровесники?
– Думаю, в селищі вибір невеликий. І мало хто з моїх ровесників десь працював цього літа. А в ресторані працює мій дідусь і він прилаштував мене офіціанткою.
– Це важка робота?
– Робота фізично важка й складна, порівняти її, наприклад, з роботою в офісі не можна, оскільки за день я могла проходити до 30 км. Виконання обов’язків вимагає надзвичайного терпіння, оскільки обслуговувати доводилось різних людей: і жінку, яка з недовірою ставиться до якості їжі в ресторані, і не зовсім вихованих молодих людей, які вважають, що хамство – це норма, і чоловіка, якому просто хочеться знайти привід, щоб причепитися до чогось. Незважаючи на все це, офіціант повинен пронести все з посмішкою і побажанням приємного вечора.
– А чим цікава ця робота?
– Знову ж таки цікава спілкуванням з різними людьми. Часто це було чудовою нагодою поспілкуватися англійською мовою, адже ресторан відвідують іноземці з різних країн – Польші, Болгарії, Німеччини, Італії, Великобританії… У таких випадках знання англійської завжди ставало в нагоді. Чесно кажучи, мені навіть більше подобалося обслуговувати іноземців. Зрештою, це робота в чудовому ресторані, де висока заробітна плата, хороші умови праці та приємний колектив. Тому мені тут дійсно подобається.
– Що треба вміти на посаді офіціанта?
– Офіціант повинен знати правила етикету, що є найважливішим фактором, правила сервірування столу, адже кожен столовий прилад повинен стояти на правильному місці. Офіціант мусить знати повністю всю інформацію про кожну страву меню, з чого вони готуються, як подаються і з чим їх можна поєднувати. Обов’язковими є знання винної та кавової карти. Офіціант повинен любити чистоту та дотримуватись охайності в своєму зовнішньому вигляді. Професія пов’язана з постійним спілкуванням, тому гарний настрій – одна із вимог до працівника.
– Як Ви «відходите» від такого навантаження, особливо від стресів?
– Я дуже люблю читати, писати вірші і це мені допомагає відпочити від роботи й всіляких навантажень, що накопичуються під час робочого дня.
– Зважаючий на досвід роботи, що важче – працювати офіціанткою чи вчитися?
– Робота офіціанткою це і розумова праця, і фізична. А навчання – тільки розумове навантаження. Та й взагалі, це надто різні речі, які навіть не піддаються порівнянню… Розумова праця значно важча від фізичної. Це я знаю точно.
НАМАГАЮСЯ ЗНАЙТИ КРАСУ ТАМ, ДЕ ЇЇ, ЗДАВАЛОСЯ Б, НЕМАЄ
– Ви любите читати, писати вірші. А ще?
– Пишу прозу, музику для фортепіано та гітари, захоплююся рукоділлям і вокалом, багато подорожую.
– Нещодавно Ви стали лауреатом премії імені Наталії Петренко за поезію «Неосяжний дзеркальний світ» у рамках конкурсу МаЛІЖ. Вітаю з перемогою. Розкажіть про цей вірш.
– Світ задзеркалля для нас невідомий та неосяжний. Дзеркало хоч і німе, але бачить наші постаті, емоції та почуття постійно, розуміє нас краще, ніж ми самі, адже показує наше відображення. Воно німе, але врешті починає говорити, тому що вже не витримує тиск суворого світу… Загалом такий мотив, але кожен читач сприймає і розуміє вірш по-своєму.
– Взагалі, чим є для Вас поетична творчість?
– Специфіка моїх творів формується однією провідною ідеєю. Ця ідея характеризує моє духовне уявлення, цілісність та сприйняття світу. Основна ідея описує надання звичайним, новим речам незвичайного змісту. Кожна людина – індивідуальність, яка сприймає світ по-своєму. Своїми віршами та прозою я намагаюся збагнути внутрішній свiт кожного читача через його розуміння написаного. Я намагаюся знайти і відтворити красу світу у тому, де її, здається, практично немає.
– Куди плануєте вступати після школи. І чи вважаєте, що в Україні є умови для самореалізації?
– Планую вступати до Львівського національного університету імені Івана Франка на факультет іноземної філології. Хочу працювати вчителем англійської мови. Я вважаю, що умови в Україні сприятливі, щоб здобути потрібну професію і реалізувати себе. Якщо ти любиш свою справу і бачиш себе в ній, то жодні перепони не можуть завадити досягненню мети.
– Хто або що впливає на Ваш життєвий вибір і на світогляд?
– Власний світогляд і життєві пріоритети – це тільки мій вибір і моя особиста думка. А моя мама дала мені можливість самій обирати ту сферу, в якій я хочу себе розвивати, вона підтримує мене у всіх починаннях.
Запитував Василь Горват
