7-го липня у свято Івана Купала, на календарі відомої берегівської геологині Віри Миколаївни Зайцевої 98-й день народження. До ювілейної сотні залишилося не так і багато – всього два роки. Надіюся, що цей рубіж буде також успішно взято.
Неординарна, колоритна, унікальна мешканка нашого прикордоного містечка, яка усе своє свідоме життя присвятила цій чудовій і мужній, з чоловічим лицем професії, мріяла стати лікарем. Але доля її післявоєнної біографії завдяки неочікуваним радам-порадам професора та ректора Львівського держ-університету ім. Івана Франка Євгену Лазаренку розпорядилася інакше – вона стала студенткою геологічного факультету цього вишу… І ні разу в житті за такий вибір не пошкодувала!
Народилася лауреатка Державної премії України, кавалер ордена Леніна, кандидат геологічних наук і «розвідниця» термальних вод як Берегівщини, так і низки однойменних родовищ Закарпаття, вишківської ртуті, мужіївського золота в тому числі, у місті Кропивницькому (колишній Кіровоград). У ЗГРЕ, якої натепер фактично не існує, тривало працювала на посаді головної геологині (у начальницькій ієрархії це третя керівна роль після начальника та головного інженера), мала честь зустрічати відомого академіка, президента АН СРСР Мстислава Келдиша, який один-єдиний раз з діловим візитом відвідав нашу область у 60-х роках минулого століття. І був гостем місцевих геологів.
Вітаючи цю жінку-легенду, життєву рекорд-сменку з такою чудовою липневою датою, зазначимо: у міській раді за участю її голови Золтана Бабяка, колег, знайомих і сподвижників пані Віри, відбулося вшанування довгожительки з одночасною презентацією другого перевидання її книжки «Віра в надра Закарпаття», присвячену понад сімдесятирічному служінню справі всього життя – колись необхідній, потрібній галузі економіки. До речі, цю, тоді 130-сторінкову автобіографічну працю, вона написала та видала у 95 років. Чим не рекорд до українського Гіннеса!..
З роси та води, шановна імениннице, – «царице» та «королево» підземних багатств рідного краю! Нехай здоров’я ще довго буде Вашим щоденним супутником, аби наші шляхи неодмінно перетнулися на сторіччі у 2023-му.
Михайло Папіш
