Коли у тебе особлива дитина

З Наталією Генці із Фанчикова ми познайомилися у соцмережі facebook. Жінка час від часу викладала на своїй сторінці фотографії дівчинки: як вона грається, як малює, як створює цікаві моделі нарядів для юних принцес… Наче нічого дивного – мама тішиться донечкою. Та є особливість – Ніка в інвалідному візку. Та ця особливість не заважає їй жити повноцінно і радіти кожній миті життя. На всіх фотографіях Ніколетка щаслива, усміхнена і напрочуд позитивна. Мама каже, що саме своїм позитивом і життєрадісністю компенсує той недолік, що не вміє ходити. Тож, не вагаючись, запросила Наталію Тиберівну та Ніколетту на інтерв’ю.
Пиїхали до редакції після обіду, коли закінчилися уроки і в мами-вчительки, і в донечки-четвертокласниці. Спускаюся до них на подвір’я, де чекала усміхнена зеленоока красуня з коробкою цукерок. «Це – Вам!», – простягнула до мене солодощі. Ми, дві Наталії, вмостились на лавці, поруч коло нас Ніколетка Іванівна (саме так офіційно представилася 10-тирічна дівчинка). Розмова зав’язалася одразу. Ніка виявилася напрочуд комунікабельною та приємною у спілкуванні. Розповіла про своїх подружок-однокласниць Домініку, Яночку та Ніку, про сусідського хлопчика Мішика, котрий з нею грається. Про улюблений предмет українську мову (вдома у сім’ї спілкуються переважно угорською, та українською моя співрозмовниця володіє досконало, – Авт.). Дізналася і про улюблені Ніколетчині уроки релігії у реформатській церкві села, котрі з ними проводить Зіто-нийні. Цікаві і заняття, і спілкування з улюбленими подружками.
– Найближчі мої подружки Ніка та Іринка. Ми з ними ділимося різними дівчачими таємницями. Найчастіше до нас в гості приходить Іринка. Ми з нею малюємо, граємося з листочками дерев, любимо робити одна одній макіяж. Також у нас є котик, але він мамин, бо дуже нечемний. А в мене три собачки. Вдома люблю допомагати мамі. Вже сама витираю пилюку і пилососила. А от їсти люблю все, бо мама все смачно готує. Та все ж картопля фрі – улюблена страва. А з фруктів найбільше люблю яблука та банани. Маю і улюблену казкову героїню – Леді Бак. Вдома в мене є все Леді Бак: костюм з перукою, постільна білизна, іграшки. Навіть малювати її люблю найбільше та створювати для неї моделі.

Мама каже, що індустрія краси – стихія Ніки: спочатку мріяла про модельне агентство, аби шити унікальні весільні та святкові сукні для урочистих подій. Зараз вона мріє про салон краси, тож уже практикується робити макіяж подружкам. Ніколетка підхоплює, що коли виросте, хоче всіх жінок робити красивими.
– У Ніколетки правобічний дитячий церебральний параліч. Народилася вона 7-мимісячною, через це всі проблеми – набуті під час пологів. Відразу після народження не працювали нормально легені. Місяць була в Мукачеві у реанімації новонароджених, понад тиждень – на штучній вентиляції легенів. Потім два місяці я з нею перебувала на відділенні недоношених. Перенесла кілька операцій: шонтування (бела гідроцефалія), 3 операції на тазові суглоби, лазерне втручання проводили у місті Луцьк, їздили у Варієво в центр реабілітації. Якби в неї краще була розвинена права сторона, то й фізичні вправи було б набагато легше робити. Писати і малювати навчилася лівою ручкою, – розповідає Наталія Тиберівна. – Ніка в нас дуже позитивна та енергійна. Але з роками дедалі частіше вона переймається своїм фізичним недоліком. Буває, питає: «Я зможу колись ходити, як інші дітки?». Хоче щось робити, допомагати мені, а в неї це не виходить, тоді засмучується. Діти в школі теж є різні, не всі хочуть з нею гратися. Тоді теж засмучується. У школі – на інклюзивному навчанні. Я стараюся до неї не заходити у клас, аби вчилася самостійно соціалізуватися. Відрадно,що в неї дуже хороші асистенти, котрі сприяють її адаптації.
На завершення нашого спілкування домовилися, що коли Ніколетка виросте і відкриє свій салон краси, то я обов’язково стану її постійною клієнткою. А поки що їй треба гарно вчитися в школі і реабілітувати здоров’я, щоб втілити мрію у життя. Дав би Бог, щоб все задумане нею здійснилося. Має хороших батьків, котрі завжди поруч і готові підтримати та допомогти. Мама ж щиро вірить, що її донечці все вдасться, бо має татів характер і добру вдачу. Тож, впевнено прямуй до мети Ніколетко Іванівно!

Наталія КОБАЛЬ

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.