У світі випадковостей трапляються дивовижні речі. 21 березня – 50-ий день народження Заслуженого лісівника України, директора ДП «Виноградівське лісове господарство» Василя Агія. І того ж таки 21 березня світ відзначає Міжнародний день лісу.
Вперше ідея відзначати Міжнародний день лісу виникла на 23-ій Генеральній Асамблеї Європейської конфедерації сільського господарства у 1971 році. Роком пізніше Всесвітня Продовольча та сільськогосподарська організація при ООН (ФАО) підтримала ідею Міжнародного дня лісу як привід проінформувати суспільство про важливість збереження лісів.
Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла 21 грудня 2012 резолюцію, у якій 21 березня, починаючи з 2013 року, було оголошено Міжнародним днем лісів. Цей день відзначається в ознаменування важливості всіх типів лісів і з метою підвищення обізнаності про їх роль. Кожен Міжнародний день лісів проводиться з метою надати підтримку зусиллям країн на місцевому, національному та міжнародному рівнях з організації заходів, пов’язаних з лісами і деревами, наприклад, кампаніям по посадці дерев. У рамках цього дня з ініціативи «Держлісагенства» вся Україна щорічно проводить акцію «Майбутнє лісу в твоїх руках». Щороку працівники лісу, громадські активісти, школярі засаджують від 40 до 60 тисяч гектарів лісовими деревами. Оскільки ця екологічна акція є масовим заходом, у 2020 році вона не відбудеться, щоб запобігти епідемії коронавірусу. Проте, цей день є і буде нагадуванням про життєву важливість для людства лісу.
Якщо ж повернутися з міжнародних масштабів до меж Виноградівського району, то за останні 10 років площі угідь лісгоспу не лише зросли (за рахунок взяття на баланс колишніх колгоспних лісів), але й змінилися якісно за рахунок цінних порід дерев – дуба, ясеня білоцвітного. У 2012 році на території лісового фонду (єдине унікальне місце зростання у природному середовищі на території України) створено плантацію ясена білоцвітого (червонокнижний вид), площею 1,0 га. Підприємством і на даний час проводиться розведення ясена білоцвітого та клокички перестої, яка теж є червонокнижним видом. Постачання даних видів рослин здійснюється іншим підприємствам лісової галузі для збереження та розмноженню червонокнижної флори.
Ініціатором багатьох екологічних та економічних запроваджень колектив називає саме Василя Агія. Він народився 21 березня 1970 року у селі Шаланки. Трудову діяльність розпочав у квітні 1988 року контролером лісозаготівельного виробництва Мукачівського лісокомбінату. З травня 1989 по травень 1991 року проходив службу у лавах Радянської Армії на північному флоті в місті Мурманськ. Демобілізувавшись з армії, починаючи з 1991 року, працював сторожем, лісником, а згодом – майстром лісу Шаланківського лісництва Хустського лісокомбінату. У лютому 1999 року переведений на посаду заступника начальника відділу лісового господарства державного підприємства «Виноградівське лісове господарство». Відтак, у вересні 2010 року призначений на посаду директора державного підприємства «Виноградівське лісове господарство», де працює по теперішній час.
Маючи досвід роботи на всіх ділянках галузі, Василь Омелянович упевнено почувається скрізь – і беручи безпосередню участь в змаганнях лісорубів, і дискутуючи з європейськими політиками у Страсбурзі. Адже добре знає сферу своєї роботи, не припиняє інтенсивно вчитися й сьогодні. Торік він закінчив навчання у лісогосподарському університеті м. Шопрон в Угорщині за спеціальністю інженер-мисливствознавець, у 2016 році закінчив навчання у Національного лісотехнічного університету України й зараз працює над дисертацією. Починаючи з 2015 року, веде викладацьку діяльність у Закарпатському лісотехнічному коледжі м. Хуст.
Разом з колективом лісгоспу, Василь Агій бере постійну участь у благодійних проектах спільно з волонтерами й активістами Виноградівщини. У 2017 році за його ініціативи в урочищі Великий ліс села Шаланки було вперше на Закарпатті започатковано новий міжнародний фестиваль «День мисливця», учасниками якого стали мисливські товариства, закордонні делегації з Угорщини, Словаччини, Румунії. Проходив фестиваль на місцевості, яка раніше належним чином не використовувалася. Силами колективу капітально відремонтували «Будинок мисливця», впорядкували територію, обсадили деревами й кущами, квітами. Розчистили також штучне озеро, проклали дорогу з твердим покриттям. І тепер готові не лише влаштовувати фестивалі, приймати туристів та мисливців, а й проводити семінари, конференції. Ідею фестивалю підтримав рідний брат Василя Омеляновича Олександр – всесвітньовідомий мисливець, який подарував створеному музеєві велику кількість унікальних експонатів.
Василь Агій у 2003 році нагороджений нагрудним знаком «За бездоганну службу в державній лісовій охороні», йому оголошено Подяку Голови Державного агентства лісових ресурсів України. Серед нагород – Нагрудний знак «За заслуги перед Закарпаттям», звання «Заслужений лісівник України» (указ від 22.01.2019 №14/2019).
Василь Омелянович має свої життєві й професійні переконання. Попри всі можливості працевлаштуватися за фахом у Європі (в країнах ЄС, в Канаді), він принципово залишається вдома, живе в рідному селі.
Маючи досвід лісівника і фахові знання, він не раз виступав на сторінках крайової та всеукраїнської преси («Урядовий кур’єр», «Лісовий вісник», «Голос України», «Сільські вісті», «Новини Закарпаття», «Новини Виноградівщини», «Лісовий мисливський журнал», «Vadáslap», «Nimród», Kárpáti Igaz Szó).
Василь Горват
Люди повинні дуже швидко вчитися, будувати свої стосунки з лісом не як «царі природи», а як її діти, прислухатися до тих симптомів, які підказує нам довкілля. З кожним роком все гостріше відчуваєш, наскільки фатальними бувають наслідки від стосунків цих двох світів – світу природи і світу агресивної людської діяльності. Особливо, коли живеш і працюєш на «лінії фронту» між ними.
У всіх сферах людської діяльності повинен працювати «золотий» принцип – «скільки забрав від природи, стільки й поверни», Інакше самі зрубаємо гілку, на якій сидимо. На території Виноградівщини – 11 тисяч гектарів лісових мисливських угідь, а також рілля, водні ресурси. Порівняно з іншими адміністративними регіонами Карпат, це небагато. Але цей потенціал може бути цілком придатною базою для ведення мисливського господарства.
Напевно, це не всім сподобається, але ті, хто бажає полювати на лісових тварин, мають платити за це дорого. Тільки так можна сподіватися на відтворення лісових популяцій. Тим більше, коли в екологічний баланс втрутилися такі чинники, як африканська чума й мігранти з півдня…
Дерева пройшли еволюцію в сотні мільйонів років, поки з’явилася людина. Між деревами відбувається постійна комунікація, взаємопідтримка за допомогою кореневої системи, дерева здатні підживлювати одне одного, використовувати комах та інших істот задля досягнення власних цілей. Це науково підтверджено багатьма фактами. Ліс – це єдина, цілісна жива істота, без якої людство загине, а от ліс без людини житиме завжди.
Сьогодні лунає багато гучних заяв, у яких намагаються представити наших фахівців у негативному світлі, хоча це абсолютно несправедливо. Тому що ліс – це сенс життя й праці лісівника. Без лісу він ніхто. Так само можна сказати про мисливців. Адже вони в першу чергу зацікавлені в тому, щоб не скорочувалися території для проживання лісових мешканців. Працівники лісгоспів і мисливці роблять усе, щоб звірі могли розмножуватися, щоб збереглося природнє середовище для їх розмноження. Тільки тоді буде ресурс для полювання й можливість запрошувати сюди туристів із інших країн.
На жаль, не всі усвідомлюють, що багато лісівників щодня ризикують життям заради того, щоб убезпечити ліс від хвороб та зберегти унікальну флору і фауну навколо. Я щиро прагну, щоб повага до лісівничої професії відродилась серед населення, щоб важка праця не залишалась невизнаною чи неоціненою
Директор державного підприємства «Виноградівське лісова господарство» усе своє свідоме життя присвятив лісовому господарству рідного йому Виноградівського району, який належить до малолісних в області. Саме у цьому районі багато проблем у лісовому господарстві. Як ветеран, лісничий із великим стажем роботи і досвідом, він активно працює над розв’язанням усіх першочергових проблем лісової галузі. Питання збільшення площі лісів району за рахунок заліснення пустуючих, непридатних для сільськогосподарського використання земель держзем-запасу у його роботі на першому плані, цим він займається постійно і конкретно. Під його без-посереднім керівництвом постійно здійснюються рубки, пов’язані із веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом та санітарні рубки), в обсягах, визначених лісовпорядкуванням, а саме ці обсяги є оптимальними для підвищення продуктивності дубових лісів лісництва. Належним чином у лісництві поставлена робота з охорони лісу від незаконних (самовільних) рубок, лісових пожеж, та із захисту лісів від шкідників і хвороб. Будучи висо-кокваліфікованим спеціалістом лісового господарства, досвідченим практиком, який любить і знає ліс, він намагається свій багатий досвід передати молодим лісівникам, дбає про них і допомагає їх професійному та службовому зростанню. Так, у Шаланківському лісництві, за його ініціативою і безпосередньою участю, було створено чи не найпершу плантацію ясена біло цвітного. Як любитель та палкий мисливець, належним чином налагодив у лісництві і ведення мисливського господарства. Словом, ця людина – патріот лісу.
Микола Бігун, Заслужений лісівник України. Ужгород.
З виноградівським лісівником Василем Омеляновичем я мав нагоду кілька разів спілкуватися у Львові. Василь Агій закінчив лісогосподарський факультет Національного лісотехнічного університету України. В цьому університеті я працював давніше і читав там курс лекцій з ботаніки. Хочу сказати, що Виноградівщина має дві цікаві гірські системи – Чорну гору та Юлівецькі гори. Завдяки теплому клімату, тут збереглися унікальні рослини, характерні навіть для степової зони. Наприклад, Чорна гора – це єдине місце, де росте ковила (Stipa capilata) – типова степова рослина. Досліджуючи дубові ліси Карпат, я виявив тут 3 нові для України види дуба, які «мігрували» сюди з південних територій Румунії та Угорщини: дуб багатоплідний Quercus polymorpha, дуб бургундський (Quercus cerris) та дуб далешампа (Qercus daleshampii). Як рідкісні види, вони занесені в Червону книгу України і підлягають захисту. Їх збереженню Василь Омелянович, як керівник і як дослідник природи, приділяє вагому увагу. Василь Агій вирішив провести спеціальне дослідження щодо природного відновлення дубових лісів, у тому числі й тих видів, які ростуть на Виноградівщині. Це важливе природоохоронне завдання. Мені стало відомо, що Василь Омелянович працює над науковою дисертацією відновлення дубових лісів. Я щиро бажаю йому успіхів, оскільки це принесе безсумнівну користь і науці, і подальшому покращенню екологічної ситуації в Карпатах.
Сердечно зичу Василеві Омеляновичу успіху в його справі.
Степан Стойко, доктор біологічних наук. Львів
