Цей рік для директора державного підприємства «Виноградівське лісове господарство» Василя Агія був напрочуд насичений, знаменний подіями. Так, у січні за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня Соборності України Президент Петро Порошенко присвоїв йому почесне звання «Заслужений лісівник України» (зазначимо, що наразі на території району є тільки 3 «Заслужені лісівники України»: 94-річний Золтан Ковач – колишній лісничий Шаланківського лісництва, Ярослав Кібелбек – колишній директор «ДП «Виноградівський ЛГ» і теперішній директор Василь Агій). А вже у червні здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю «інженер мисливствознавець» та отримав диплом міжнародного зразка університету Шопронь, (Угорщина). Є членом Лісівничої академії наук (Львів). Саме про освіту і роботу, напередодні професійного свята нам і розповів Василь Омелянович Агій.
– Щоб привернути увагу до лісу, організація об’єднаних націй присвятила темі лісу цілий день, проголосивши 21 березня Днем захисту лісів (приємно, що саме цього дня у мене день народження). Щороку цей день є тематичним. Цьогорічна тема: «Ліси і освіта». Для мене ця тематика дуже актуальна і, по суті, є девізом всього мого життя, адже я працюю, навчаюся і викладаю. Зараз продовжую навчання у національному лісотехнічному університеті України, готую наукову роботу «Особливості відновлення та продуктивність дубових лісів Закарпаття», – розповідає Василь Омелянович.
– Скільки років Ви вже у лісовій галузі?
– 28 років без урахування служби в армії. Аж не віриться, як пролетіли роки. Проте вони були наповнені розвитком, фаховим ростом. Адже починав я простим сторожом, потім був лісником, майстром лісу… Тому, будучи директором, мені легше зрозуміти колектив і побудувати кращі відносини з усіма. Я вдячний долі за те, що в моєму житті не було випадкових людей, а зустрічалися тільки такі, від кого можна було багато чого повчитися. Років 10 тому я не міг навіть мріяти, що серед моїх хороших друзів будуть ректори двох університетів України та Угорщини. П’ятий рік викладаю у Хустському лісотехнічному коледжі. І мені дуже цікаво одночасно перебувати по обидві сторони барикад: одного дня я – студент, складаю іспит у Шопроні, а через кілька днів приїжджаю додому і приймаю екзамени в студентів, як викладач. Безпосередня трудова діяльність, практика, безперечно стала в нагоді і у викладацькій діяльності. Адже, студентам цікавіше слухати живу розповідь практиків, аніж сухе викладання теоретиків.
Важливо вивчати
культуру мисливства
– Відносно недавно Ви захопилися полюванням, започаткували перший в Україні Міжнародний мисливський фестиваль. Саме тому і вирішили удосконалювати свої знання в цьому напрямку?
– Я свідомо взяв рушницю в руки і пішов полювати у 2007 році. Систематично полюю з 2010 року. Позаяк з 2012 року ми ведемо і мисливське господарство, у практичній діяльності я часто стикався з тим, що не вистачає теорії. Саме тому і вирішив вивчати мисливознавство в угорському виші. За твердженням цілої когорти мисливців, основна проблема мисливського господарства у цілій країні полягає у відсутності мисливської науки. Законом не передбачено фахову освіту єгерів, мисливознавців. Тому наразі ми будуємо цю галузь без фундаменту.
Мисливське господарство є комплексним – його не можна розглядати без лісового та сільського господарств. Не можна обмежувати і окремою територією, адже для вільного звіра не існує кордонів та перешкод. Окрім того, у нас мисливство не є економічно прибутковим, як у розвинених країнах світу. Над цим варто працювати. А для того, щоб грамотно побудувати роботу – потрібні знання.
У нас люди вважають, що мисливство – це вбивство тварин, не усвідомлюючи, що це тільки кінцевий етап, якому передує багаторічна, клопітка праця єгерів та мисливців. Це – радянське, споживацьке відношення, яке варто міняти.
Мисливський фестиваль, що проходить останні роки на базі Шаланківського лісництва, я заснував саме для того, аби підняти авторитет мисливців, щоб вони самі почали себе поважати.
«Лісова школа» – за методикою Василя сухомлинського
– Знаю, що багато уваги приділяєте тому, аби навчити підростаюче покоління ставитися до лісу, як до живого організму.
– Впродовж кількох років у нас діє «Учнівське лісництво», яке ми свого часу відродили. А торік започаткували «Лісову школу» під відкритим небом, аналогів якої нема в Україні. Її відкриття приурочили до 100-річчя від дня народження видатного українського педагога Василя Сухомлинського. На жаль, у сучасній педагогіці він трохи призабутий. Проте, ми керуємось його висловом: «Спілкуючись із природою, діти не лише вчаться пізнавати, мислити, вони вчаться розуміти прекраснее, збагачують свій духовний світ». Особливу увагу Василь Олександрович радив звертати на виховання у дітей саме дбайливого ставлення до природи, її багатств. Він вважав, що духовне збагачення людини необхідно поєднувати з постійним спілкуванням з природою. «Краса природи, – говорив він, відіграє велику роль у вихованні духовного благородства. Вона виховує в душі дитини здатність відчувати, сприймати тонкощі, відтінки речей, явищ, порухи серця». І це дійсно так, адже приємно спостерігати за учня в лісовій школі, наскільки жваво і цікаво вони сприймають інформацію. Проходять такі заняття більш у пізнавально-гральній формі. Проводимо конкурси, вікторини, квести. Хлопці та дівчата розгадують кросворди, малюють…Цільовою аудиторією таких занять є учні 4-7-их класів.
Практика показує, що дитина, котра посадила тендітний паросток ніколи не зламає дерево, не залишить у лісі непогашене багаття і не викине біля дерева сміття. Окрім того, учні, які спілкуються з природою, стають добрішими.
Оберігають насадження від шкідників та хвороб
– Щороку ліс не тільки рубають, а й садять. Знаю, що кожного року Ви вводите в лісові масиви нові культури. Якими саджанцями збагатили «легені природи» навесні і що плануєте закладати тепер – восени?
– Безперечно, основними насадженням наших лісів залишається дуб. Безболісними для дуба є насадження модрини та дугласії, оскільки вони не обмежують його права на простір і збільшують продуктивність земельної ділянки. Дугласія ввійшла в поле зору науковців через всихання ялинників у Карпатах, спричинене зміно клімату – глобальним потеплінням. Прогнозують, що через кілька десятиліть ялина випаде із складу лісових насаджень і її місце може зайняти дугласія, яка для пересічного громадянина нічим не відрізняється від ялини. Дуже перспективним деревом є павлонія. Вона швидко набирає біомасу. Наразі використовується переважно в декоративному садівництві, але в майбутньому буде перспективною для лісовирощування. Слугує для скорочення лісогосподарського циклу, адже її деревина придатна для промисловості, а вік зрілості становить 60-80 років, у той час, як дуби дозрівають у віці 100-120 років. Проте, ще раз наголошую: дуб, який має і статус, і ринок збуту, залишається поза конкуренцією.
– Ліс – це живий організм. І, як все живе, схильний до захворювань.
– Так, безперечно, що дерева вражають хвороби та шкідники. І найбільше цьому сприяють люди, які самі приносять їх у своє середовище. Пов’язане це з глобалізацією економіки і вільним пересуванням товарів з одного континенту на інший. Людина переносить хвороби, грибки, шкідники, а вони, потрапивши в сприятливе середовище, починають жити новим життям і розвиватися. Нещодавно фахівці з Університету сільського та лісового господарства ім. Менделя (Брно, Чеська республіка) досліджували фітофтору. Ця хвороба, як відомо, поширена у сільському господарстві, адже вражає помідори, картоплю, виноград… А от зараз досліджують появу фітофтори на стовбурах дубових насаджень. Наразі чекаємо результати досліджень.
– Побутує думка, що саме людина є найбільшим шкідником лісу. Адже саме люди захаращують ліси сміттям і створюють лісові пожежі.
– Слава Богу, пожежонебезпечний період добігає до завершення, адже вже не є настільки спекотно і починають падати дощі. Цього літа нам та пожежникам доволі часто доводилося виїжджати на пожежі поблизу лісів, коли, через необдумані вчинки людей, під час спалювання сухої трави біля лісосмуг, виникали загрози загорання дерев. Багато мешканців Боржавського, Великих Ком’ят, Оноку та Вербівця спалюють сухе бадилля помідорів, перцю, огірків. Люди навіть не замислюються над тим, якої шкоди завдають екології і самим собі. Адже, згораючи, рештки рослин випаровують у повітря безліч хімічних сполук: хвороби, котрі вражали рослини, хімікати, якими обприскували тощо.
Після того, як «АВЕ Виноградово» перестало вивозити побутові відходи, люди більш інтенсивно почали засмічувати ліси, поля і канави. Це, як я завжди кажу, принцип нерозумної господині – замести сміття під килим. І це проблема не самих лісівників, котрим не властиво виконувати роботу прибиральників. Впливає засмічення і на мисливське господарство, адже купи сміття приваблюють вовків, котрим легше знайти їжу серед викинутих людиною залишків, аніж ловити здобич. Також є чимало фактів травмування звірів поліетиленом та пластмасовими пляшками…
Колектив молодий
та динамічний
– Василю Омеляновичу, напередодні професійного свята ми з Вами вже традиційно підбиває підсумки діяльності, проте цікаво: які у Вас плани на майбутнє для розвитку лісівничої галузі Виноградівщини?
– Із зміною структури влади, наше Державне агеентство лісових ресурсів України знову потрапило в інше Міністерство. Попередня влада мала наміри приватизувати ліс, віддати в концесію. Ті всі починання не отримали підтримку ні в середовищі лісівників, ні в суспільстві. Сподіваюсь, нова влада не буде повторювати помилки своїх попередників. Адже в Конституції чітко вказано, що «Ліс – народне багатство України». І подібні доленосні рішення мали б обговорювати на всенародному референдумі. А сучасна влада, певно, не боїться голосу народу. Тому у такі перехідні періоди щось конкретне планувати вважаю недоречним. Безперечно, що прагнути розвитку, удосконалення потрібно. Тішуся, що в мене молодий, динамічний і творчий колектив. Люди, які вміють і хочуть працювати, і я радо підтримую всі їхні починання.
Щодо перспектив, важко сказати. Зараз відчувається лобі енергетиків, котрі основний акцент роблять на сонячні батареї і вітряки. Тому, деревообробна промисловість трохи відсунулася на другий план. На європейському ринку значно впав попит на ділову та паливну деревину. Працюємо на склад. Це тягне за собою певні наслідки. Тому в перспективі – зберегти те, що маємо: колектив, показники, техніку. Напередодні професійного свята, щиро вітаю всіх працівників та ветеранів лісової галузі. Щиро зичу доброго здоров’я, сімейного тепла і затишку і Божого благословіння.
Розмовляла Наталія Кобаль
