На теренах літературно-мистецького життя України з’явилася нова поетична збірка «Зірки впритул», яку написав відомий на Закарпатті журналіст газети «Новини Закарпаття» Василь Горват. У цій книзі зібрано кращі поетичні твори, які автор написав упродовж тривалого часу. Тут переважають такі глибоко-філософські та психоемоційні поетичні твори, які в минулому часі не відповідали методам соцреалізму, бо їх тоді просто ніхто не хотів друкувати. Кожен поетичний рядок віршів відображає стан душевних емоцій автора. Хочу наголосити, що подібна поезія зародилася у 60-х роках ХІХ століття в США і дуже швидко розповсюдилася по всьому світу. До такої незвичної літературної моделі, яка не вписувалася у існуючі норми тодішньої теорії, вдавалися автори із дуже вразливим почуттям і глибоким індивідуальним баченням існуючого світу. І тоді, і тепер не всі читачі готові були розуміти самої суті твору. У літературних колах, навіть, теж ігнорували такою творчістю. Дуже часто авторам подібної поезії приписували найрізноманітніші негативні політичні ярлики. Але творчі особистості стояли на своєму. Вони писали для себе і для друзів. Вірили в те, що на літературній ниві України настануть кращі часи. Їхня поезія, за словами І. Франка «висвітлювала людину із середини». У нас таке бажання стало реальним лише тоді, коли була повалена державна матеріалістична ідеологія і суспільство стало на шлях незалежності та демократії, все почало розвиватися по європейським стандартам. Саме в цей час настали більш кращі умови для всіх творчих особистостей не лише в українській столиці, а й у провінційних містах та селах.
Історія модерної літератури, як відомо, зародилася у США і почала формуватися з середини 19 століття. Першими авторами цього літературного напрямку були поетеса Еміль Дікенсон і прозаїк Герман Мелвін. Головне досягнення цього модерного напрямку у літературі полягало в тому, що в своїх творах автори показували не зовнішні прояви героїв і не сказане ними вголос, а те, що персонажі промовчали, і цим висвітлювалися їх душевні переживання. Революція в науці й техніці – змусила змінити свідомість у мистецтві. Усі емоції, що відчуває людина, не можна відтворити словами, це можливо зробити лише через образ. Саме такі зміни відчували наприкінці ХІХ ст. І. Франко, Л. Українка, В. Стефаник, Є. Плужник – українські письменники. І їхні модерні твори почали друкуватися в літературних газетах та журналах. На Закарпатті твори цього напрямку писали Миколай Божук, Федір Потушняк, Петро Скунць, Петро Мідянка, Мар’яна Нейметі, Василь Горват. Нині досить багато молодих авторів так само пишуть в модерному напрямку, прізвища яких незабаром можуть засвітитися на літературній ниві України. Окремо заслуговує на похвалу модерна тематика творів, що написана молодими авторами у Виноградові. Це засвідчує про те, що в цьому прикордонному містечкові продовжуються європейські тенденції модернізму. Валентина Костьо, Світлана Кедик, Здена Тесличко, Михайло Чухран – ось неповний перелік молодих і вже знаних майстрів. Та найвиразнішою особистістю у цій творчій палітрі є Василь Горват. За словами Петра Скунця, твори Василя «не піддаються осмисленню, але враження від них залишається небуденним».
Василь Гроват народився у селі Пушкіно, де проживають в основному переселенці із гірських сіл Міжгірщини, які у певний історичний період поміняли своє місце проживання, шукаючи кращої долі. Але ці люди не втратили свій «верховинський» світогляд та особливу психологічну самобутність, яку зберегли і тут у родинах та громаді. Ця особливість допомогла Василеві бути собою і не зраджувати ніколи таким ідеалам. Саме через це він виділявся серед студентського колективу і уважно прислухався до порад наставників. Не любив багато говорити, але у писанні став неперевершеним. Свою літературну майстерність Василь Горват шліфував у шкільному літоб’єднанні, стінній пресі. Дуже прискіпливо ставилася до його літературних творінь рідна мама, яка працювала вчителем української мови та літератури. Вона старалася скерувати сина у фольклорно-традиційний напрям, але свої філософські думки юнак почав викладати у фантастичних оповіданнях, через що досяг позитивних успіхів та файних відгуків від літературних критиків та колег по перу. Студентом відвідував літстудію, якою керував літературний критик Василь Поп. У цьому середовищі творчої юні Закарпаття мав можливість не лише навчатися мистецтву слова, а й спілкуватися із такими особистостями, до яких придивлялися не лише викладачі вишу, а й знамениті письменники обласної спілки. Це Петро Мідянка, Андрій Дурунда, Христина Кирита, Лідія Повх, Іван та Наталія Ребрики, Василь Кіш. Саме в цьому середовищі Василь Горват остаточно вирішив, що у рідному слові для себе утіху знайшов.
Після вузу був направлений на роботу у прикордонне село Хижу, де в сільській школі викладав українську мову та літературу. Досвідчений керівник цього закладу Ф.С. Продан зразу запримітив літературний хист молодого вчителя і рекомендував йому зайнятися творчістю професійно. З 1985 року він на журналістській роботі. Свої фантастичні твори друкує в журналах «Київ», «Екзиль», «Дзвін», «Дукля» (Пряшів), «Шветлость» (Новий сад). Василь Горват уже видав три книги. Остання – «Зірки впритул» засвідчує про те, що він – письменник із своїм творчим та модерним баченням сьогодення. І, на мою думку, заслуговує того, щоб був прийнятий у члени обласної спілки письменників України.
Василь ІВАШКО, с. Черна
