Дочекалися! З 1 липня у пенсійному законодавстві відбулися певні зміни. Та чи таких чекали люди старшого віку, які все своє життя поспішали заробити на життя, забувши при цьому просто пожити? Вони, як святі великомученики, все свідоме життя будували, підіймали, віддавали, були зобов’язані… Жили з надією і вірою в світле майбутнє – якщо не собі, то дітям і внукам. Тепер те майбутнє настало, і в їх очах – відчай та безнадія: покинуті державою з старістю і хворобами. Українські пенсіонери сьогодні не просто за рискою бідності – вони кинуті в жахливі умови щоденної боротьби за виживання. І цей факт не потребує ніяких доказів. Та які потрібно докази для того, що на 1500 гривень сьогодні вижити практично неможливо? Я дуже часто зустрічаюся з пенсіонерами, які з тих чи інших питань навідуються до районної організації ветеранів, навіть бачу їх старечі сльози і страх перед завтрашнім днем. Дивляться на мене з надією в очах, чекають якогось бодай трішки втішного роз’яснення. Досі я все казала: почекайте до змін у пенсійному законодавстві. І вони терпляче чекали. І ось ці зміни настали. Мені за них соромно! Бо досі мінімальна пенсія була 1373 гривні, а після змін стала 1434 грн. – це для тих, у кого є необхідний стаж роботи 25 років для чоловіків і 20 років для жінок. Тобто підвищення склало всього до 61 гривні. Зараз мінімальну пенсію отримують майже 300 тисяч чоловік із загальної кількості 11,7 мільйона пенсіонерів. У інших пенсія хоча б на 1-2 гривні більша. До речі, кожен сьомий пенсіонер на Закарпатті також отримує мінімальну пенсію. А от 89 тисяч соціальних пенсіонерів, яким платять 30 процентів від мінімальної пенсії, а це 412 гривень, так як у них немає навіть мінімально необхідного стажу для нарахування пенсій, то вони будуть отримувати на 18 гривень більше. А тим, хто заробив собі на старість більше, ніж 10 мінімальних пенсій (а таких є до 10 тисяч чоловік), тобто високооплачуваним пенсіонерам, прибавка складе до 610 гривень.
Не знаю, хто як, а я не можу назвати це подарунком, бо ж ці надбавки просто сміхотворні. Мінімальна пенсія як була, так і залишилася меншою за прожитковий мінімум. Ми зіткнулися із колосальною соціальною катастрофою і буквально змушені існувати на грані виживання. Незначне, але голослівно розпіарене підвищення пенсій не можна назвати підвищенням соціальних стандартів. Як на мене, це соромно, аморально і не по-людськи.
Нашим би керманичам пам’ятати слова Василя Сухомлинського, який казав: «Не можна сміятися над старістю і старими людьми – це величезне блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою…».
Ми часто чуємо від політиків: чогось не любить наш народ нинішню владу, не довіряє нам. Та за що її любити, за що довіряти? Довіру людей треба заслужити справами і підтверджувати її щодня. Довіра – найцінніше, що має політик, який служить людям.
І ще вони кажуть, що в державі постійно бракує коштів. Так прості люди знайшли вихід із цієї ситуації, самі підказують, що треба робити: якщо провести обшуки в усіх українських політиків, то країна вийде з кризи за один день. Ви згідні?
Мальвіна САВИНЕЦЬ
