До Першої світової війни Підкарпатська Русь належала до угорської частини двоєдиної монархії Габсбургів. Це була занедбана провінція, багата на якісні ліси та поклади солі. У 1919 році держави-переможниці Першої світової війни прийняли рішення про приєднання цієї території до новоутвореної Чехословаччини. Таким чином новостворена слов’янська республіка простягнулася далеко на схід, отримавши кордон з Румунією. Виникла можливість застосувати існуючу залізничну мережу для використання природних ресурсів Підкарпаття. Тоді й була започаткована і реалізована ідея запустити швидкий пасажирський поїзд Прага – Ясіня під саму Говерлу.
Так було створено найдовший національний маршрут швидкісної траси в міжвоєнній Чехословаччині довжиною 1053 км. Та і у всій Європі, крім СРСР, це був найдовший внутрішній маршрут, за винятком міждержавних. Перші експрес-поїзди Прага – Ясіня та у зворотньому напрямку були запущені в 1923 році. На додаток до вагонів першого, другого та третього класу в комплект входили спальні вагони до Кошиць, Ужгорода та Бухареста. Також був включений вагон-ресторан від Спішської Нової Весі до Кралова над Тисою, тобто Королева. Останній відрізок від Королева до Ясіня завершувався без спальних вагонів.
Цей поїзд (у народі – ріхлик) довго стояв лише на станціях, де мінявся локомотив, поповнювалася вода, проводився технічний огляд, підключалися та відключалися вагони, а саме – Чеська Требова, Пршеров Богумін, Врутки, Спішська Нова Вес, Кошице, Чоп, Кралово над Тисою. В Чехії були зупинки у Пардубіце, Оломоуці, Моравській Остраві та Чеському Тешині, далі були уже в Словаччині та Підкарпатті – Чадца, Жиліна, Кральовани, Ружомберок, Ліптовські Святий Мікулаш, Штрбс, Попрад-Велька, Маргекани, Кисак, Легіня-Міхалани, Словенське Нове Мєсто, Батьово, Берегово, Севлюш, Хуст, Буштино, Тячово, Тересва, Рахов та Кваси. Ще чотири рази він зупинявся в Румунії на відрізку від Тересви до Ділового.
На відрізку Чоп-Ясіня поїзд обслуговувся локомотивами з Королівського депо. У Королеві стояв довго, бо відчепялися всі спальні вагони, частина з яких потім слідували до Бухареста черз Дяково.
Лінія від Чопа йшла за течією річки Тиси, яка часто виходила з берегів і, наприклад, у 1927 році повністю зруйнувала ділянку довжиною 4 км між селами Кваси та Ясіня. Чотири місяці, необхідні для реконструкції, минули у важкій інтенсивній роботї. Станція Ясіня знаходилася у найсхіднішій частині Чехословаччини. Тут проживало близько 9000 людей – тим не менше це було село, оскільки за офіційною статистикою в Підкарпатській Русі було лише чотири міста – Ужгород, Мукачево, Берегово та Рахово.
Однак залізнична станція Ясіня мала важливий статус прикордонної, адже стала точкою сполучення із тодішньою Польщею. Тут було 5 колій, депо, стояв великий триповерховий вокзал, на другому поверсі якого 20 років мешкав начальник станції чех Ян Сікора. На третьому поверсі були кімнати для відпочинку локомотивних бригад. Старі королівські машиністи з приємністю згадували ще і ресторан на першому поверсі із цигансько-румунською музикою. Це й не дивно, адже тоді вони ще не були старими. Той вокзал під час війни зруйнували і відбудували при СРСР значно меншого масштабу.
Популярний у народі, особливо у чеських туристів, ріхлик Прага – Ясіня був у ходу до нещасного 1938 року, коли внаслідок першого розділення Чехословаччини пряме залізничне сполучення Чехії та Підкарпаття стало неможливим.
В останній рік експлуатації цей експрес залишав празький вокзал Вільсон (зараз Празький головний вокзал – Praha hlavní nádraží) увечері о 21.03 год., а прибував до Ясінів наступного дня о 15.23. Подорож тривала 18 годин 20 хвилин. Середня швидкість становила 57,4 км/год. У зворотному напрямку поїзд з найдовшим маршрутом за часів Першої республіки вирушав із Ясіня у 12.52 год. і прибував до Праги вранці о 7.51 год.
Сучасний пасажир може порівняти швидкість руху цього ріхлика із теперішніми поїздами 081 Київ – Ужгород (відстань 811 км за 16 год. 10 хв.), або 013 Київ – Солотвино (відстань 959 км за 20 год. 40 хв.). Середня швидкість менше 50 кмгод.
Хоча паровози і замінились електровозами, але організація руху в чехів таки була краща. Причому про запізнення ріхлика хоча б на пару хвилин і мови не було, а про запізнення теперішніх поїздів знаючі люди говорять лише нецензурно…
Михайло ЧУХРАН
