Нарешті, після багатьох не дуже добрих новин з’явилася і одна хороша: за словами керівника Кабміну Володимира Гройсмана зарплата в 2018 році зростатиме швидше, ніж ціни в магазинах. Начебто середня зарплата за підсумками нинішнього року виросте до 10 тисяч гривень. Повіримо? У нас, пенсіонерів, є працюючі діти і внуки, тож саме через них не забудьмо через рік згадати цю приємну новину. Хоча поки що, навідуючись до магазинів, я не бачу, щоб ціни у нас зменшувалися, і зарплата наразі не підстрибує вгору. Але ж до кінця року, як кажуть, час ще є.
Та не всі з нас живуть на одну зарплату чи на одну пенсію. За минулий рік 175 народних депутатів отримали від держави майже 33 мільйони гривень за оренду житла, а ще 250 – 9,4 млн. грн. компенсації на вартість проїзду територією України. Серед них є і наші «бідні» земляки. Так, по 38,1 тисячі гривень компенсували за проїзд Робертові Горвату, Валерію Пацкану, Валерію Брензовичу, Валерію Лунченку та Михайлові Ланю. Наскільки це було потрібно — судити саме нам. Закон вони тут не порушили, а от про порядність чи мораль, мабуть, не йдеться. Я згадала своє, особисте. Коли звільнялася з посади редактора районної газети, мені по закону можна було отримати 10 окладів, а це майже 30 тисяч гривень. Однак я їх не взяла, бо на той час фінансовий стан редакції був дуже бідний, люди ледве отримували зарплату, то я вирішила, що якось обійдуся без цієї винагороди, хай краще кошти залишаться для колективу. Ніхто мені за це не вручив медаль, ніхто не подякував. Цікаво, а чи є в районі ще бодай один керівник, який поступив так само? Гадаю, немає. Навела власний приклад для того, щоб ви порозуміли, яка прірва між нами і тими, хто сьогодні при владі. Невже ті 38 тисяч так були необхідні закарпатським депутатам Верховної Ради? І мабуть не випадково зараз більше 25 тисяч українців впродовж всього за три дні підтримали петицію стосовно необхідності зменшення кількості депутатів ВР із 450 до 100. А хтось запропонував ще одну ідею: хто хоче йти у владу, має написати папір, що твої діти зобов’язані прожити в цій країні впродовж 50 років, а також лікуватися і вчитися вони повинні в країні, де їх тато придумовує закони і рулює життям інших українців. Прекрасно сказано, я цілком підтримую цю думку, гадаю, ви також. Біда тільки в тому, що нас з вами ніхто не чує. Глуха наша влада, ой, глуха… І на чиновників багата. Порівняйте: у Японії нині проживає 128 мільйонів населення, а чиновників там всього 9000 чоловік. У нас же населення 43 мільйони чоловік (приблизно, бо перепис не проводився впродовж 20 років), а чиновників маємо 300 тисяч. І всіх треба годувати. От тому ми й бідні, що вони багаті.
Мальвіна САВИНЕЦЬ,
пенсіонер
