Щороку, напередодні Дня працівників лісу, ми спілкуємось з директором ДП «Виноградівське лісове господарство» Василем АГІЄМ, підсумовуючи діяльність лісомисливської галузі району за минулий рік. 2017-ий виявився доволі плідним, пам’ятним на яскраві видовищні події та негативні явища. Проте, все по порядку.
– Саме на передодні професійного свята ми не тільки підбиваємо підсумки роботи, а й аналізуємо пройдений шлях. На щастя, позитив переважає над негативом. На початку липня питання про рішення Уряду щодо передачі лісових господарств до концесії шокувало всю лісову громадськість, науковців та суспільство в цілому. Всі виступили проти передачі «легенів природи» у приватну власність. Шокувало не настільки саме рішення, як його зміст: Кабмін, який від імені держави розпоряджається лісами, визнає свою ж некомпетентність в урядуванні справами і вважає, що віддати ліс у приватні руки буде ефективніше. З одного боку, це так і насправді, адже приватник зорієнтований виключно на отриманні прибутків. Але ж це може викликати гнів народний. Тому і схаменулися вчасно, не проголосувавши про це рішення. Сама процедура концесії ніде в світі не виправдалася. Так, приміром, ми спостерігаємо у сусідній Румунії, як інтенсивно використовують природний ресурс його власники, довівши ліси до виснаження. Канада тепер використовує великі кошти, аби викупити від приватника ліси, повернувши їх у державну власність, особливо ті ліси, котрі є надзвичайно цінними з природоохоронної, наукової точки зору. У приватні руки віддали ліси Болгарія та Росія і тепер мають негативні наслідки. Одним із таких є пожежі лісів під Москвою, які тривали кілька тижнів і столиця задихалася, оскільки тут позвільняли лісову охорону і не було кому не тільки боротися з лісовими пожежами, а взагалі виявляти їх.
– Василю Омеляновичу, не так давно ви вражали феєричним фестивалем з нагоди Дня мисливця. Це було надзвичайно колоритне та видовищне дійство.
– Проведенню Дня мисливця передувало кілька місяців наполегливої праці, вкладено багато коштів. Дякуючи порозумінню колективу, який потрудився на славу, всім учасникам та гостям, та за сприяння та підтримки обласного та районного керівництва краю ми і мали позитивний результат. Численні схвальні відгуки дають нам стимул проводити мисливський фестиваль щороку.
– Проходив фестиваль в урочищі «Великий ліс» Шаланківського лісництва. Тут будівля була в занедбаному стані і спеціально до цієї події ви провели тут ремонт. Чи готові зараз у «Великому лісі» приймати відпочивальників, розвивати зелений туризм?
– Територія не пустувала, але не використовувалася належним чином. Сама будівля зупинилася в часі 90-их років і не відповідала сучасним вимогам для прийому гостей. Наразі ми її привели в порядок і готові не тільки влаштовувати фестивалі та приймати туристів, а й проводити семінари чи конференції.
– Василю Омеляновичу, у вас на підприємстві є і мисливська організація, якою наразі проводиться відстріл кабанів.
– Ситуація з африканською чумою свиней сколихнула не лише мисливців, а й усіх людей. Підчас «першого дзвіночка» ще була надія, що ми справимося з цією проблемою. Проте природа виявилася сильнішою, наука ще не виробила відповідну вакцину, тож ветеринари безсилі в боротьбі з чумою. Тому керівництвом краю прийнято радикальне рішення – відстріл кабанів. Відбулася нарада в Ужгороді, на якій озвучили, що із 64 відстріляних в області кабанів, 15 – на території Виноградівського району. Мисливська когорта проводить активні і результативні заходи, але, на жаль, через об’єктивні чинники, не в повному обсязі. Дерева та кущі ще вкриті листям, трава зелена та густа, а на полях, що межують з лісами, ще росте кукурудза, – все це обмежує видимість пострілу. Окрім всього тепер сезон збирання грибів та ожини, тож, коли в лісі люди, мисливці також не можуть стріляти. Заборонено підчас полювання брати з собою в ліс мисливських тварин, аби вони не занесли вірус з лісу в село. Заборонено і підгодівлю кабанів. Пропонують проводити загінне полювання. Також заборонено законом використання підчас полювання приладів нічного бачення. Все це впливає на результативність.
– Яка подальша доля відстріляних кабанів?
– З кожної відстріляної особі кабана ветеринари Держпродспоживслужби беруть матеріали на аналізи на наявність вірусу Африканської чуми, які відправляють у Львівську та Київську лабораторії. Ще до отримання результатів кожну тушу спалюємо, місце захоронення дезінфікується працівниками Держпродспоживслужби. Згідно результатів аналізів, більше 90% – негативний результат на наявність вірусу. Африканську чуму виявлено тільки в 2 випадках.
Є проблема із мисливським господарством: Міністерство екології та природних ресурсів по сьогоднішній день не затвердило ліміт використання парнокопитних тварин. На фоні Африканської чуми це питання відійшло на другий план. Проте це можна розглядати як бюрократичний шантаж всіх мисливців. Перед Міністерством екології та Кабміном були проведені протестувальні мітинги, на які у Київ з’їхалися мисливці з усієї України. Незрозумілим є започаткування Міністерства призупинити на 25 років відстріл лося. Це питання стало каменем спотикання, його використовують проти цілої галузі. До чого це призведе? Можна тільки моделювати. Проте явища будуть негативні. Перш за все це сприятиме браконьєрству.
– Який здобуток підприємства, на Вашу думку, є найпозитивніший за цей рік?
– Позитивним, як на мене, є те, що зберігся колектив, який цьогоріч, як завжди, працював плідно, результативно. Наш колектив омолоджувався. На щастя, процеси трудової еміграції припинилися. Тим не менше, робітничих рук нам не вистачає. Дуже важливо цінувати кадри, а тут головний аргумент – гідна заробітна плата. Середня зарплатня у нас складає 10 тис. грн. Тоді люди працюють самовіддано. Як результат, кілька років поспіль наше підприємство визнавали лідером лісівничої галузі. Так само і тепер ми входимо в трійку кращих. Відчуваємо і підтримку правоохоронних органів, державних структур. Маємо порозуміння у райдержадміністрації та районній раді, і на обласному рівні.
Переконаний, що колектив ДП «Виноградівське лісове господарство» – одне із кращих у області. Виокремлювати когось не хочу, позаяк всі мої колеги виконують свої обов’язки професійно. Аби не було кадрового голоду, ми завжди готуємо гідну заміну фахівців, перш за все, на керівні посади. Саме для того, щоб плекати якісні кадри і поповнювати резерв, я й пішов викладати у Хустський лісотехнічний коледж. Проте, готувати лісівників ми починаємо ще і в учнівському лісництві. Маю позивний результат на базі Шаланківської ЗОШ, з нового навчального року маємо факультативи і у Виноградівській ЗОШ №6, у Новоселиці та Оноці. Найближчим часом будемо прищеплювати любов до «храму природи» у дитячому садочку: у Шаланках створимо клас під відкритим небом. Цей досвід я запозичив з Угорщини та Словакії, де він є доволі ефективним.
Тож, в переддень професійного свята колегам бажаю не зупинятися на досягнутому, розвиватися і прагнути досягти нових вершин. А всіх жителів району, котрі люблять відпочинок на лоні природи, закликаю ставитися бережно до лісу: не захаращувати побутовими відходами і берегти від пагубного вогню. Всім зичу доброго здоров’я, достатку, сімейного тепла та затишку і Божого благословення.
Розмовляла Наталія Кобаль
