Певно, всі ви пам’ятаєте публікацію у «Новинах Виноградівщини» за 8 грудня під заголовком «Врятуймо молодого солдата разом!» про 19-тирічного солдата Івана Кіраля з Підвиноградова, якому снайперська куля влучила в голову і вилетіла назовні наскрізь. Сталося це у Новотроїцьку Донецької області. Певний час хлопець пролежав у комі, та коли прийшов до тями, почався довгий і важкий шлях реабілітації. Спочатку його перевезли до Львова у військовий лікарняно-клінічний центр Західного регіону. Тут весь час з сином перебували і його батьки. Зазначу, що тато юнака Іван Кіраль, напередодні поранення сина переніс інсульт. Лікарі витягли його майже з того світу і родина сподівалася, що їх чорна полоса вже позаду. Та доля знов боляче вдарила по найціннішому… Погодьтеся, важко уявити той біль, який відчувала змучена сімейними нещастями мати, дивлячись на майже бездиханне тіло єдиного сина, біль, який пронизував і без того хворе серце виснаженого недугами батька… Та Бог дав їм сили витримати, аби бути поруч зі своєю дитиною і допомагати йому, дав віри у те, що їх Іванко обов’язково буде жити. І він вижив.
Не можу словами передати той радісний голос Валерія Кіраля, коли в телефонній розмові він розповідав мені про стан сина. Радували батька здавалося б дрібниці: «Я спеціально обходив довкола ліжко Іванка, а він водив за мною очима!», «Мама взяла його за руку, а він стис її», «А вчора Йванко вперше посміхнувся», «Він вже вміє не тільки сидіти, а й стояти. Хоч одна нога і не працює, та вчиться ходити», «Сказав слово «тато», а потім дивився на мене і радісно посміхався». Ці,здавалося б, на перший погляд дрібниці говорять про одне – Іван повертається до них з того світу і за його життя треба боротися. І вони це робили. Перш за все – молитвами і щирою вірою. Він вдруге народився і, наче немовля, заново вчиться говорити і ходити.
– Ми з дружиною Тетяною весь час перебуваємо у Львові коло сина почергово. І завжди тут нам допомагають і підтримують Світлана Сидоренко, Наталія Арестова, Леся Мальків, Василина Батько та інші активістки-волонтерки ГО «Волонтерська сотня Львова». Велика заслуга в тому, що він вже заново вчиться говорити і ходити всього медперсоналу шпиталю, зокрема лікуючого лікаря Романа Ігоровича, завідувача відділенням Ростислава Івановича та начмеда Романа Богдановича, фізіотерапевта Валерія Едуардовича, ерготерапевта Тетяни Андріївни та логопеда Оксани Ляльки, котра вчить сина говорити. Велике їм за це спасибі. Та найперше ми щиро вдячні військовому лікарю, котрий готував Івана до перевезення (імені, на жаль, не знаю) та волонтерам із Дніпра. Нейрохірурги обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова у Дніпрі Ігор Кирпа та Олександр Ботіков, котрі оперували сина відразу після поранення самі дивуються тому, що він вижив після такого надскладного поранення. Проте ми віримо, що Бог дав йому другий шанс жити, а, отже, має на Івана певні плани. Ми з дружиною та дочка Катерина весь час просимо у Всевишнього одужання для сина, а його хресна мама Оксана Данко молилася за нього на святій горі Афон. І Бог почув наші молитви та не лишив нас своєї милості. Тож найстрашніше вже позаду. Тепер нас очікує довгий і складний шлях реабілітації. За прогнозами фахівців – півтора-два роки, – розповідає Валерій Федорович.
Пораненому солдату вже зробили пластику голови – поставили пластини, тож Іван вже ходить без захисного шолому і йому дозволено прогулянки на свіжому повітрі та купатися. Тільке тепер, через три місяці після трагедії, про снайперську кулю в голові онука розповіли його 82- річному дідусеві Федору Адальбертовичу і наголосили, що найстрашніше вже позаду. Сльози на очах старенького довго лились струмком. Родина воїна не тішать і 4 медалі та один орден сина-захисника, котрий з самого початку неоголошеної війни на Донбасі боронив цілісність нашої держави. А тільки молять про одне: ЖИВИ!!! Вони усвідомлюють, що їх дорослий син знову став немовлям: вчиться ходити, говорити, розвиває моторику рухів. Батьки просять всіх небайдужих людей допомогти їм зібрати кошти на реабілітацію сина. Гроші можна надсилати на рахунок у ПриватБанку 5168 7573 6942 7663 на ім’я батька Кіраль Валерія Федоровича. Тел. 096 73 24 670
Наталія КОБАЛЬ
