Волоський горіх (дехто називає його грецьким) – унікальне дерево, усі частини якого, від листя до коренів, використовуються людством, не кажучи вже про цінні плоди та деревину (особливо кап). Листя і гілочки заварюють як чай від зобу, запалень, псоріазу, пухлин. З них роблять ванни для дітей, хворих золотухою. Ще з найдавніших часів горіхи поряд з селерою, спаржею і анчоусами очолюють список афродизіаків. Його зелена крона здатна вловлювати пил, газ і виділяє кисень. Горіховими деревами доцільно обсадити всі автотраси, автостоянки та підземні гаражі, адже великі перисті листки горіха у спеку створюють затінок, а також очищають повітря від парів бензину, ацетилену та інших забруднень. Не випадково в Молдові навіть прийнятий закон про горіх, а в Білорусі набула чинності програма зі створення горіхових гаїв на території, що постраждала від Чорнобильської аварії. А якщо оглянутися в історію, то XIX століття можна сміливо назвати справжнім горіховим бумом, адже садівники масово і з ентузіазмом розбивали горіхові плантації, гаї та алеї. Навіть знаменитий американський мільярдер Генрі Форд вивів кілька сортів горіхів. Він був упевнений, що завдяки горіхам організм людини працює так само чітко, як конвеєр його машинобудівного заводу. До речі, один з кращих сортів горіха, який представляє гібрид волоського, маньчжурського і пекана, так і називається – Генрі Форд.
На жаль, у нас в Україні захоплення горіхом закінчилося відразу після 1917 року, повністю і остаточно ж розвалилося після падіння СРСР, хоча велика частина її території ідеально підходить для вирощування цього цінного, корисного і красивого дерева. В Америці ж справа йшла зовсім по-іншому, і сьогодні США займають перше місце з виробництва різноманітних горіхів. При цьому слід зазначити, що попит на волоський горіх в Європі навіть до цього часу повністю ще не задовольнився, – горіхи скуповують від нас і вивозять за кордон.
Список достоїнств волоського горіха можна ще довго продовжувати. Фахівці з’ясували, що витрати на вирощування тонни горіхів набагато менші, ніж на отримання тонни винограду або пшениці. Горішники припиняють зростання ярів. Під горіхами не заводяться гризуни. У горіха майже немає хвороб…
Але садять його мало, бо довго чекати віддачі, адже перший відчутний урожай буде лише через 10-15 років. Та й знайти йому місце на невеликій присадибній ділянці доволі складно.
Тому особливий інтерес представляє вирощування скороплідних сортів, невисокі дерева яких починають плодоносити на третій рік життя. Вони досить врожайні, бо в них продуктивні не тільки верхівкові бруньки, а й частина бічних, у результаті врожайність дерева збільшується. Крім цього, невеликі розміри крони полегшують збір урожаю. Плоди у скороплідних волоських горіхів середньої величини, тонкокорі, легко розколюються, мають гарно виповнене світле ядро. Такі рослини вступають у період товарного плодоношення вдвічі раніше, ніж типові високорослі горіхи, і при правильній агротехніці дорослі дерева дають високі врожаї.
Як же виростити таке скороплідне горіхове дерево з насіння?
Виростити горіхове дерево з насіння не так складно, як здається на перший погляд. На Закарпатті кажуть: «Той горіх добрий, який посадила ворона». Якщо вже ворона вміє це зробити, то можна спробувати і самому. Для цього потрібно запам’ятати два важливих слова: стратифікація і скарифікація.
Стратифікація. Якщо описувати коротко, то насінню створюються «зимові» умови, після яких процес схожості значно збільшується. Існує безліч рецептів стратифікації, кожен садівник дослідним шляхом вибирає для себе оптимальний. Коротенько цей процес укладається в наступну схему: вимочування плодів декілька днів у воді, поміщення у вологий субстрат (пісок наприклад) і витримування на вулиці, погребі чи в холодильнику до моменту весняного висіву.
Скарифікація – порушення щільної оболонки (ендокарпію) насіння. Горішок у жодному разі не розбивається, не очищається до кінця. Лише злегка механічним шляхом пошкоджується ендокарпій. Можна надпиляти, а можна легенько вдарити маленьким молоточком, щоб оболонка трохи тріснула, – цього достатньо, далі паросток сам вибереться.
На закінчення хочемо відзначити, що, з нашої точки зору, скороплідний волоський горіх – ідеальна садова культура. Він не вимагає дорогих хімічних обробок і трудомісткої обрізки. Його плоди доволі довго зберігаються, при цьому не потребують створення якихось особливих умов; не вимагають спеціально виготовленої тари, – насипай хоч у стару наволочку! Жодна садова культура не може конкурувати з горіхом за рівнем ліквідності і прибутковості. Горіх приймають оптом і торгують ним в роздріб, як в шкаралупі, так і ядром. Табличка на базарі «куплю горіхи» говорить про факт перевищення попиту на даний вид сільськогосподарської продукції над пропозицією. І це при тому, що треба тільки один раз посадити, а потім – доглядай, збирай, рахуй доходи. Де ж тут не скажеш: «Горішки не прості, а золоті». Так що горіховий сад – найкращий спадок нашим нащадкам.
Попутно відмітимо, що маємо широкий вибір плодових та декоративних рослин, в т. ч. і скороплідного волоського горіха. А осіння пора – чи не найкраща для закладки саду. Якщо виникнуть питання – звертайтеся за тел.: 0956853759; 0967841142.; email: marushchak_lora@ukr.net).
Лариса МАРУЩАК, Олександр МАРУЩАК,
м. Виноградів
