Всю Україну облетіла шокуюча новина: на Закарпатті виявлено два випадки поліомієліту. Звісно ж, люди стривожені, занепокоєні. Тож прокоментувати ситуацію стосовно забезпечення поліомієлітною вакциною, а також розповісти про те, чим усе-таки небезпечний поліовірус, «Новини Виноградівщини» попросили фахівців – епідеміолога райлікарні Світлану НЕЙМЕТ та начальника Виноградівського районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області Івана СТОЙКУ. Світлана Павлівна: «В 2015 році рівень забезпечення поліомієлітною вакциною загалом складає 20,8%, в тому числі оральної вакцини, яка в основному використовується для ревакцинації дітям – 15, 2%, інактивованої, котра використовується згідно календаря щеплень дітям до року – 34,1%. Ситуацію, звичайно, не можна назвати сприятливою в епідемічному значенні, вона загрозлива, але вакцини періодично постачаються і станом на сьогоднішній день в районі є залишки вакцини для маленьких дітей. Препарат «Пентаксим» є ін’єкційним, його вводять у 3-4 місяці і видається він у міру можливостей дільницям згідно їхніх потреб. Чому на деяких дільницях є залишки? Ймовірно, тому що дози вакцин через тимчасові протипокази дітей недовикористано».
Іван Юрійович: «Поліомієліт – це інфекційна хвороба, яка своїми ускладненнями призводить до інвалідизації. Починається ця недуга з таких симптомів, як головний біль, підвищення температури тіла, діарея. Відтак страждають особливо кінцівки, вони можуть перестати працювати, тому що вражено нервову систему. Потім йде відновний період, але здатність кінцівок працювати не відновлюється повністю, на всі 100%, власне, настає інвалідизація. Старше покоління пам’ятає, скільки у повоєнний час зустрічалося людей, в яких чи рука не працювала, чи нога і, як наслідок, вони шкутильгали – до цього призводив поліомієліт. З часом, коли медицина діяла системно, потужно і графіки щеплень виконувалися безумовно, адже держава за цим пильнувала – кожна дитина своєчасно отримувала таку вакцину, яку повинна була отримувати. В той період такого не було – хочу-не хочу. Про ніякі відмови тоді не йшлося, враховувалися хіба що протипокази».
Світлана Павлівна: «Люди тоді до вакцинації відносилися спокійно. Розуміли, що щеплення запобігає захворюванням. Візьмімо, для прикладу, той же поліомієліт, який ажіотажем сколихнув усю Україну. Захворювання викликає вірус, який передається через брудні руки, забруднені харчові продукти, стоячу воду, іноді – повітряно-крапельним шляхом. Цей вірус викликає параліч. І вакцинація є єдиним ефективним засобом попередження цього захворювання. Проте усвідомлювати людям це потрібно не тільки, коли їх шокує небезпека спалаху тієї чи іншої недуги – пам’ятати про це слід і тоді, коли такої загрози немає. Краще їй запобігти. Бо до здоров’я своїх дітей треба ставитися відповідально. Тим більше, ми забезпечуємося хорошими, якісними вакцинами, від надійних виробників. Дотримуються всі вимоги транспортування і зберігання імунологічних препаратів».
Іван Юрійович: «Так, колись щеплення проводилося планомірно. Але з часом суспільство демократизувалося. Права людини почали враховуватися більше. А через ЗМІ, в тому числі через Інтернет на людей звалилася ціла лавина інформації, часом суперечливої. Одні ратують за користь і необхідність вакцинації, інші навпаки – залякують небезпекою та якістю вакцин. Це й спричиняє відмови батьків від щеплення дітей. Інша проблема: дивно, коли Міністерство охорони здоров’я заявляє, що всю медицину поставить на ноги і вона через деякий час нормально запрацює, проте минає рік, а імунологічні препарати не закуплено. В усій Україні немає вакцин, закуплених у поточному році. В державі немає сироватки проти ботулізму, зміїних укусів, кліщів – препаратів, які повинні вводитися в разі необхідності негайно! І вже декілька смертей в Україні спричинені ботулізмом.
Відтак, слід зазначити, закупівля імунологічних препаратів розпочалася. Співпраця налагоджена з міжнародними організаціями, без залучення наших, українських посередників. Інформаційний лист по санепідблагополуччю ми надали райдержадміністрації та районній раді, де акцентували увагу на необхідності придбання імунологічних препаратів, які повинно закуповувати місцеве самоврядування. На сесії районної ради у відповідь на наше подання було прийнято рішення виділити кошти на закупівлю імунологічних препаратів. Будемо сподіватися, що й на загальнодержавному рівні цьому питанню буде приділятися належна увага і воно буде вирішено».
Ганна КОБАЛЬ
