Цікавою була історія знайомства батьків Ціали Філіп. Її тато грузин, військовий, був учасником кількох воєн, під час Другої світової звільняв Берлін. А мама українка з Макіївки, яку фашисти разом із сестрами та іншими дівчатами ешелонами вивезли до Німеччини. Саме тут, на чужині, вони зустрілися і покохали одне одного. Народили п’ятьох прекрасних дітей. Хоч доля розкидала їх по світу, але вони завжди знаходять можливості зустрітися.
До слова, жінка каже, що її знайомство з майбутнім чоловіком також схоже на казку. Раніше юнаки з Закарпаття служили по всьому тодішньому Союзі. Івана Філіпа відправили до Петрозаводська, де Ціала навчалася на еколога на третьому курсі університету. Якось із подругою пішли на танці і вона одразу запримітила статного хлопця, котрого вирішила запросити на «білий танець». Але він її випередив і сам підійшов. Це було, дійсно, кохання з першого погляду, бо йому дівчина теж одразу сподобалася. Так вони з коханим переїхали на Виноградівщину і навчання Ціала закінчувала вже у Львові заочно. Потім працювала 32 роки в сільгосптехніці, трохи в «Кожтексі», а ще 10 років у «Джентерм-Україна». Загалом у Виноградові мешкає вже понад 46 років. Із чоловіком, котрий, до слова, не тільки висококласний спеціаліст, а ще й чемпіон Радянського Союзу з діагностики, народили і виховали трьох дітей, які подарували їм сімох чудових онуків, котрих обожнюють.
Донька зараз мешкає в Італії, де в одному з магазинів мисткиня-аматорка запримітила гарні коробки для гармонійного доповнення інтер’єру. Хотіла придбати, але їх ціна «кусалася». Повернувшись додому, вона спробувала виготовляти подібні коробки власноруч. Але спочатку це було для себе і своїх рідних. Потім стало не до цього, бо серйозно захворів син і всі зусилля прикладалися, щоб допомогти йому. Але, на жаль, здолати недугу не вдалося і молодий чоловік відійшов за земну межу. Це були дуже важкі часи. Щоб відволіктися від нестерпної туги, що навалилася, взялася знову за коробки. Це була її розрада, яка на мить давала змогу поринути в інші думки. Свої коробки дарувала колегам на свята, друзям і близьким.
«Чесно кажучи, мені найбільше подобається дарувати свої вироби, а не продавати. Коли це робиш від щирого серця і з задоволенням, то це добром і тобі обов’язково повернеться. Особливо люблю робити приємне дітям, насолоджуюсь, коли вони щиро радіють моїм витворам», – каже пані Ціала.
Якось внук попросив зробити коробку для машинок і його радості не було меж, коли отримав її. Тепер вже має власну колекцію бабусиних витворів, а внучки просять коробки для всіляких дівочих дрібниць. Завдяки інтернету майстриня отримує замовлення з різних міст і куточків. Створити їх можна до будь-якої події чи інтер’єру. Користуються попитом подарункові коробки для новонароджених, куди можна покласти перші речі малюка. Головне – мати бажання, терпіння і час. А для улюбленої справи все це завжди знайдеться. Свої вироби майстриня робить, як кажуть, з нуля – спочатку саму коробку (бо не всі готові підходять), а вже потім додає цікаве оформлення. Для цього шукає в магазинах необхідну тканину, різноманітні нитки, камінці, мереживо тощо. Красиво і оригінально виходять вироби з відеречок з-під сметани, ялинкові прикраси, оформлені тканиною. Все це вдається, завдяки її гарному смаку, вмінню добре малювати, шити і, звичайно, у кожен витвір вона вкладає часточку свого жіночого тепла. Я дізналася, що у Ціали Філіп дуже багато талантів. Свого часу вона займалася спортом – була чемпіонкою північного-заходу Росії з легкої атлетики. Також в’язала дуже гарні вироби з макраме. А ще вона чудова господиня, смачно готує і випікає домашні торти, в чому я мала можливість переконатися.
Хорошим стимулом для творчої діяльності стала співпраця майстрині з ГО «Виноградівські пацьорки» та Іриною Іжганайтіс, з якими бере участь у виставках, різних ярмарках і фестивалях. «Я не так продавати виходжу з дівчатами, як радію спілкуванню з ними. Мені імпонує атмосфера, яка панує між нами, бо вона особлива, по-жіночому задушевна. Вдячна долі і Богу за свою родину, коханого чоловіка, в якого золоті руки, а також за те, що маю можливість займатися роботою, яка дарує людям радість», – підсумувала майстриня-аматорка.
Любов ТОКАЧ
