Що для Вас значить повноцінне життя і який зв’язок між повноцінним життям і самозахистом? Це запитання виникає у багатьох людей. Давайте поміркуємо разом. Повноцінне життя людини – це поєднання її життєздатності та щастя, як особливого стану психіки. Життєздатність обумовлюється станом здоров’я, а щастя – станом духовних, морально-етичних і матеріальних цінностей. Самозахист – це самостійний захист людиною її життєздатності та духовних, морально-етичних і матеріальних цінностей. Порівнюючи ці два визначення робимо висновки: САМОЗАХИСТ Є ОБОВ’ЯЗКОВОЮ ПЕРЕДУМОВОЮ ПОВНОЦІННОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ. Чим менший рівень самозахисту, тим менш повноцінним є життя. Нехтуючи захистом здоров’я свого тіла і психіки, ми понижуємо життєздатність і тим самим повноцінність життя.
Для тих, кому моє пояснення здається нудним і «заумним», скажу простіше. Повноцінне життя – це коли людина здорова і щаслива. А головним завданням самозахисту є забезпечення здоров’я і щастя, тобто – повноцінного життя.
Добавлю тільки, що кожна людина сама обирає для себе, яким чином підтримувати своє здоров’я та чим для неї є щастя.
На сторінках газети «Новини Виноградівщини» та у соціальних Інтернет мережах Facebook та ВКонтакте вже друкувалися мої статті з порадами щодо самозахисту здоров’я. Проте майже у кожній з них йшлося про захист тіла. А зараз про ще одну не менш важливу складову самозахисту — захист психіки.
Оптимальним психічним станом, який забезпечує повноцінне життя людини, є стан щастя. За допомогою психотехнік самозахисту людина досягає цього вкрай важливого стану. Ці психотехніки дають можливість бути щасливим, допомагають перемагати обставини і розуміти себе та інших. Перед тим, як приступити до ознайомлення, вивчення і практичного їх відпрацювання, треба ознайомитися з низкою понять, визначень, міркувань і бачень. Отож, почнемо з коротких визначень деяких основних понять.
ЩАСТЯ
Існує багато різних визначень щастя і його філософських осмислень, але в даному випадку щастя розглядається не як досягнення якогось етичного або соціально-етичного ідеалу, а як стан задоволеності життям вцілому, позитивне відношення до минулого і оптимістичний погляд в майбутнє у поєднанні з постійно випробовуваними людиною інтенсивними, але не виснажуючими позитивними емоціями. Стан щастя визначається двома складовими: об’єктивною і суб’єктивною. Об’єктивна, побутова складова пов’язана з умовами і обставинами життя людини. Суб’єктивна ж складова – з внутрішнім світом людини. Вона визначає сприйняття світу і відношенням до нього, до тих обставин, що роблять вплив на його життя і до навколишніх людей.
НЕЩАСТЯ
Нещастям рахується психологічний стан, котрий характеризується наявністю негативних емоцій, що виникають на основі розчарувань, марних очікувань або емоційної напруги, які людина відчуває, коли життя або ситуація складаються не так, як їй би хотілося.
Часто людина відчуває себе нещасною з причин, які явно того не вартують, і першим кроком на шляху до щастя є уміння не відчувати себе нещасним по дрібницях. На це в першу чергу направлені психотехніки по переключенню емоцій і по трансформації негативних емоцій в позитивні.
КАРТИНА СВІТУ
Людина від народження не забезпечена повним набором фіксованих реакцій, у неї відсутні запрограмовані інстинкти тварин, що забезпечують виживання. У перші роки свого життя дитина навчається складним життєвим програмам, які і забезпечують у майбутньому стиль її поведінки та існування.
Картина світу – це набір програм, що визначають стереотипи реакцій і поведінки людини, які визначають її відношення до світу та подій, що відбуваються у ньому. Це те, як людина бачить світ, як її свідомість цей світ відображає. Світ величезний та незбагненний, і наша свідомість не в силах вмістити й осмислити його. Вона лише будує зручну схему довколишнього світу, яка дозволяє людині існувати і виживати.
Ця схема або картина – дуже неповна і приблизна. Її можна порівняти зі здатністю бачити, що залежить від погодженої роботи очей і мозку людини. Очі сприймають хвилі певного діапазону. Інфрачервоне і ультрафіолетове випромінювання вони вже не розрізняють. Але тих хвиль, які око сприймає, цілком достатньо, щоб створити картину, що дає людині можливість орієнтуватися в просторі.
Люди, страждаючі короткозорістю або далекозорістю, бачать світ не так, як дальтоніки або люди з нормальним зором. У кожного з них – своє зорове уявлення про світ. Так само кількість програм, записаних у картині світу, які забезпечують здатність людини орієнтуватися та існувати, визначають її «широту» і «об’єм». Розширення картини світу – це свідоме або несвідоме введення нових додаткових програм, що дозволяють людині ще краще і швидше адаптуватися до змін і що поглиблюють сприйняття нею довколишнього світу.
Продовження статті шукайте у рубриці «Самозахист» наступного номера газети.
Віктор Черніков,
інструктор з самозахисту ФЦ «ДАРТ»
