Польща – розвинена європейська країна, член ЄС. Багато жителів нашого краю їздять туди на заробітки. А от 22 фермерів, сільгоспвиробників, власників підсобних селянських господарств поїхали задля обміну досвідом, 4 з них – із Виноградівського району. Отож, враження від побаченого: Едуард УРСТА, ФГ «Сасівське»:
– Завдяки благодійному фонду «Терра Деї» я мав змогу поїхати в Польщу, ознайомитися з новітніми технологіями вирощування сільськогосподарської продукції. Ми оглянули теплиці, де вирощують екологічно чисті овочі сучасними методами. Еко-технології у цій країні більш доступні, адже є вагомою підтримка держави, яка виділяє певні субвенції для розвитку овочівництва. Побували ми і на фермі, де окрім чималого поголів’я кіз на місці ще й розгорнуте виробництво молокопродуктів, сиру. Мене вразив їх менталітет, підхід до справи, якою займаються. У нашому фермерському господарстві «Сасівське» є корови молочних порід, свині на м’ясо, зернові культури вирощуємо саме для підгодівлі власної худоби. Тому я їхав у цю європейську країну з метою почерпнути щось корисне та повчальне для себе. Їх підхід до тваринництва, до годування худоби дуже відрізняється від нашого. Щодо землеробства, то в Польщі я на власні очі побачив у дії технології, про які раніше міг тільки читати у журналах чи Інтернеті. На Закарпатті таких технологій нема. Та й втілити побачене нам, без підтримки держави, нереально. Надання дотацій від держави та порад від дорадчих організацій у цій сусідній країні налагоджено на високому рівні. У нашому ж краї, окрім «Терра Деї» фахові консультації господарникам ніхто не надає. Діє у них і система страхування врожаю чи худоби від нещасних випадків, непередбачуваних погодних умов (граду, паводка тощо). В Україні сільгоспвиробники покинуті сам на сам зі своїми проблемами. Так, приміром, щороку урожаям зернових у «Сасівському» наносять великої шкоди кабани, кукурудзу ми вже і не висіваємо. Незважаючи на численні звернення та скарги, проблема не зникає.
Андрій НОВАК, дорадник БФ «Терра Деї»:
– Поїздка в Польщу фермерів краю була не першою. Тут вони мають унікальну можливість побачити реальну різницю між господарюванням їхнім і нашим. Кліматичні умови між Польщею та Закарпаттям майже ідентичні. Це також колишня соціалістична країна. Після розпаду Радянського Союзу ми були в однаковому економічному стані. Порівнюючи тепер, через 24 роки, у якому стані вони і ми – прірва між нами у соціально-фінансовому та технологічному розвитку дуже велика. У Польщі, що є членом Євросоюзу, люди живуть набагато краще і сільгоспвиробники мають підтримку та захист держави. Ми були у воєводстві, де гірська місцевість не надто сприятлива. І там держава не залишила людей самотніми. Їх підтримують, їм надають дотації, кредити на 30-50 років на закупку техніки. Я там не бачив жодного старого агрегата – вся техніка нова. І хоч рівень життя у них і так високий, та вони прагнуть ще вищого. Адже кажуть, що близько 2 млн. поляків їздять на заробітки в Англію. Мене приємно вразило, з яким ентузіазмом та завзяттям працюють фермери, адже вони бачать підтримку з боку держави: вирощену продукцію у них закуповує держава за попередньо визначеною ціною. Тому фермер впевнений, що він обов’язково реалізує вирощені злаки чи овочі. От і ми купляємо в супермаркетах польські яблука та груші. Вся продукція екологічна, вирощена за голландськими технологіями. У нас в теплицях – висока вологість, завжди випаровується, крапає, що створює ідеальні умови для розвитку хвороботворних бактерій. А в них за умовами середовища в теплиці стежить спеціальне комп’ютерне обладнання. Все механізовано. Навіть сіно скручують у валики, загортають в папір, як шоколадку. Дороги в них ідеально рівненькі, заасфальтовані якісно. Вздовж трас спальні районі огороджені шумоізолюючими стінами. Всюди працюють фонтани, красуються зелені парки… Нам треба вчитися їх порядку і прагнути такого рівня життя.
Записала Наталія КОБАЛЬ
