Минулий тиждень волонтерам запам’ятається насамперед тим, що ми знову споряджали в дорогу на Схід військовослужбовців з Виноградівського району. Книга обліку надходжень і видатків рясніє останнім — спорядження отримали Юрко Байдак ще з п’ятьма своїми друзями, Йосип Мелеш із Дротинців, Михайло Балега з Букового. Михайло Петраш із Сасова, городяни Олександр Гашпар, Дмитро Негийз, Олександр Цола, Володимир Тодавчич, Микола Пекса, Габор Тодавчич…Перші шестеро поїхали в Артемівськ перебирати побиту й зіпсовану техніку, інші – виконувати свій військовий обов’язок.
Волонтери багатьох із цих хлопців знають, як кажуть, в обличчя. І вони, скажу я вам, відрізняються від тих, хто їде в АТО вперше…
Часто хочеться вклонитися за те, що вони вибрали цей шлях, і вибачитися, що сама зробити так не можу. Я, мабуть, не така сильна, як вони, і вік у мене вже не той. Тож я допомагаю тут, вдома. І не я одна. От, наприклад, пригадую день свого чергування у офісі волонтерів 23 лютого. Час сплив, а я й досі пам’ятаю, хто з чим сюди заходив. Любитель шахів Ярослав Лисишин вкотре приніс новий комплекс білизни для солдата. Вилоцький селищний голова Йосип Кілб передав ящик цигарок. Городянин Олександр Яцура приніс одяг для переселенців і спитав: «У нас вдома є пральна машина, нова, ще ні разу не була в роботі, мама, а вона уродженка Луганщини, просила спитати, чи не потрібна вона солдатам». Звичайно, потрібна! І юнак швиденько побіг додому й через певний час повернувся із щедрим «трофеєм», навіть інструкцію до машинки не забув. Колектив ТОВ «Культтовари» передав 500 гривень на потреби вояків, городянка Надія Шаркаді занесла стільки ж. А от добре знаний у Виноградові адвокат Михайло Арвай привіз 100 закордонних зубних паст і стільки ж щіток, дуже багато упаковок імпортного чаю, вологі салфетки, домашні консерви, туалетний папір… Сфотографуватися із привезеними речами категорично відмовився, мовляв, передаю не для показухи, а для потреб солдатів, яким ці речі згодяться. Наша волонтерка Марія Феневгазі перебрала домашні шафи і речі, без яких може обійтися, принесла до офісу – людям, які лишилися без даху над головою, вони вкрай потрібні. Від колективу «Сандерс-Виноградів» волонтер Йосип Вамош не вперше привіз каву, вологі салфетки, а наступного дня – 1000 гривень і продукти харчування, а від П. Вінце – 10 кілограмів сала.
Наступного дня, 24 лютого, городянка Богдана Рац із дочкою, яка мешкає у Львові, прийшли спитати, чи не потрібен для пораненого солдата інвалідний візок, вони готові передати (ми заберемо його якнайскоріше). Працівники відділення «Швидкої допомоги» привезли спеціальне ліжко для важкохворого. Молоді мами Світлана Тодавчич та Вікторія Сакалош принесли для переселенців багато дитячих іграшок і речей. П’ять пар нових берців закупив і передав у офіс пан Михайло – назвати себе не захтів, сказав просто: добрий чоловік із Виноградова.
Березень також розпочався із благородних справ наших земляків. «Передаю на потреби воїнів АТО», — сказав, кладучи на стіл 1000 гривень, Юрій Костак. Колектив Перехрестівської спецшколи-інтернату зібрав для потреб солдатів 2375 гривень і 19 бувших у користуванні одіял. Тисячу гривень, як і попереднього місяця, приніс городянин Євген Пірус, того ж дня городянка Тетяна Данкова залишила на столі 100 гривень…
Я чого так детально намагаюся згадати всіх, хто приходить у офіс волонтерів. Приходить із щирим серцем, із добрими помислами. Бо ці небайдужі люди душею і серцем з тими, хто боронить нас від російської чуми, від ворожої навали, яка, відчуваємо, не зупиниться на далекому Сході, а вже протягує свої щупальця до інших регіонів нашої держави.
І ми, волонтери, безмежно вдячні кожному, хто приніс хоч одну баночку домашнього варення, хто купив кілограм гречки чи цукру, хто поділився літром олії чи зайвою банкою кави.
Для того, щоб мати змогу допомагати, треба знати, кому і що потрібно. Волонтери отримують інформацію безпосередньо з перших вуст, тобто командири самі дзвонять і просять допомоги. Крім того, до нас заходять мами і дружини наших хлопців, які не мають можливості самостійно придбати щось необхідне. Ми намагаємося все закупити. Але з цим є й багато труднощів. Є речі, які знайти дуже важко або неможливо організувати їх доставку у Виноградів. Ми зіштовхнулися не лише з тими, хто допомагає, але, на жаль, і з тими, хто намагається збагатитися за рахунок того, що є попит на речі, які вкрай необхідні нашим солдатам. Дуже прикро, але не завжди нам вдається знайти речі за прийнятними цінами. Тоді ми звертаємося до людей і просимо у них допомоги. Такий простий приклад. Взимку ми планували відправити солдатам звичайнісінькі плавки. Ціни на них у магазинах і на базарах високі. Жінки порадилися і вирішили закупити матеріал, самі покроїли і пошили плавки і відправили їх на передову. Вийшло втричі дешевше. Так само тепер волонтерка Марія Феневгазі знайшла підходящу тканину, самостійно виготовила викройку балаклави, і перші експонати її вже лежать на стелажах у офісі.
У нас сьогодні неймовірно позитивна річ – те, як люди допомагають армії. В Україні навіть школярі збирають те, чого бракує бійцям, а ми возимо і відправляємо все це на фронт. Нація, весь народ опирається ворогові! Поки наші керманичі вгорі розробляють свої концепції, волонтерство вражає та гріє душу. І ми виграємо і за рахунок цього!
Мальвіна САВИНЕЦЬ,
волонтер
