Щороку на території України в середньому виникає близько 30 пожеж в культових будинках і спорудах (під культовими спорудами слід розуміти будівлі та споруди, що призначені для проведення богослужінь та релігійних обрядів). На тлі загальної статистики кількості пожеж у країні, такі випадки становлять менше 1%. Але, навіть за такої, нібито невеликої кількості пожеж, матеріальні, історично-культурні та духовні втрати є досить відчутними і завжди носять резонансний характер для суспільства.
На жаль, Виноградівщину не оминули сумні наслідки «хазяйнування червоного півня» у храмах. Майже в кожному населеному пункті з різних причин вогнем були знищені культові споруди, які у минулі століття, зазвичай, були дерев’яними. Та вірникам Виноградівщини найбільш закарбувалася у пам’яті дати 25 березня 1994 року, цього дня внаслідок короткого замкнення електромережі згоріла дерев’яна церква у с. Пушкіно. 2 травня 1999 року по тій же причині згоріла ще одна дерев’яна церква у с. Руська Долина. Сумну статистику пожеж та загорань доповнили пошкоджені вогнем православний храм у с. Онок та греко-католицький храм у м. Виноградів.
Задля збереження культових будівель та споруд від пожеж, були розроблені «Правила пожежної безпеки для культових споруд», які встановлюють вимоги пожежної безпеки під час будівництва, реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення та експлуатації таких споруд.
Перш за все ці правила є обов’язковими для виконання, а забезпечення пожежної безпеки в культових спорудах покладається на настоятелів цих споруд та уповноважених ними осіб.
Що стосується безпеки, то у сфері протипожежного захисту слід забезпечувати основні вимоги: збереження несучої здатності конструкцій протягом визначеного часу; обмеження поширення вогню та диму в споруді, а також на сусідні споруди і прилеглі території; забезпечення евакуації людей зі споруди або їх рятування в інший спосіб; забезпечення безпеки пожежно-рятувальних команд.
У всіх культових закладах слід дотримуватись наступних вимог правил пожежної безпеки:
– на прилеглій території, а також у приміщеннях культових споруд повинен бути встановлений протипожежний режим, настоятелі культових споруд призначають відповідальних за дотриманням протипожежного режиму осіб, які зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки;
– для культових споруд повинна бути розроблена інструкція, яка визначає дії служителів щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації віруючих та відвідувачів;
– для культових споруд повинні розроблятися плани евакуації по кожному поверху. У спорудах із наявністю цінних ікон та інших духовних цінностей – плани евакуації матеріальних цінностей;
– приміщення культових споруд забезпечуються сертифікованими вогнегасниками;
– територія та приміщення культових споруд повинні постійно утримуватися в чистоті та своєчасно очищатися від горючого сміття;
– на території біля культових споруд забороняється розводити багаття, спалювати, а також складувати горюче сміття та листя;
– до будинків культових споруд повинні бути передбачені проїзди з твердим покриттям для пожежно-рятувальних автомобілів та проїзди до вододжерел з майданчиками для розвороту спецтехніки;
– дерев’яні елементи конструкцій культових споруд, крім споруд V ступеня вогнестійкості, повинні оброблятися засобами вогнезахисту;
– іконостас, виконаний із горючих матеріалів (деревини), повинен підлягати вогнезахисному обробленню із внутрішнього боку вівтаря;
– у культових спорудах допускається торгівля товарами тільки церковного призначення (свічки, хрестики, богословська література тощо) в окремих приміщеннях, відокремлених від молитовних залів протипожежними перегородками, або з торговельних лотків, які не повинні розташовуватися на шляхах евакуації та зменшувати їх ширину відносно нормативних показників;
– евакуаційні шляхи та виходи повинні відповідати вимогам чинних державних будівельних норм, утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпечну евакуацію людей;
– двері евакуаційних виходів у культових спорудах повинні відчинятися в напрямку виходу віруючих та відвідувачів із споруди;
– стільці, лави в молитовних залах та на балконах місткістю понад 12 місць повинні бути прикріплені до підлоги;
– підсвічники та інші пристрої, у яких використовується відкритий вогонь, необхідно встановлювати на негорючу поверхню, яка виступає за їх габарити не менше ніж на 0,5 м. Конструкції підсвічників, лампад, світильників тощо повинні виключати можливість самовипадання свічок;
– після проведення богослужінь відповідальна за дотримання протипожежного режиму особа в культовій споруді повинна перевірити, щоб усі свічки та пристрої культового призначення, у яких використовується відкритий вогонь, були погашеними;
– у населених пунктах, де відсутні водопровідні мережі та природні водойми, необхідно передбачати пожежні резервуари чи водойми із запасом води, що забезпечує гасіння пожежі протягом 3 годин, з улаштуванням під’їзду до них для пожежних автомобілів;
– необхідність обладнання культових споруд системами пожежної сигналізації, пожежогасіння та оповіщення визначається згідно чинного законодавства;
– котли, опалювальні прилади та печі в культових спорудах повинні перевірятися щороку (перед початком опалювального періоду) на придатність до експлуатації;
– використання пічного опалення дозволяється в культових спорудах, що розраховані на перебування в них не більше 50 віруючих та відвідувачів;
– необхідно проводити перед початком опалювального сезону та не рідше одного разу на три місяці впродовж опалювального сезону чищення димоходів та печей від сажі;
– електрична проводка в культових спорудах повинна бути зроблена з мідними жилами. В існуючих культових спорудах, де використовується електрична проводка з алюмінієвими жилами, така проводка повинна бути прокладена в металевих трубах або коробах; електрична проводка по горючих конструкціях культових споруд повинна прокладатися в металевих трубах;
– культові споруди повинні бути обов’язково захищені від потрапляння блискавки.
Якщо об’ємно-планувальні та інженерні рішення, шляхи евакуації та евакуаційні виходи на об’єктах нерухомої культурної спадщини, які використовуються як культові споруди, неможливо привести у відповідність з вимогами державних будівельних норм та правил, необхідно розробляти комплекс, компенсуючи протипожежних заходів, які не зменшують цінності таких споруд, та погоджувати їх відповідно до законодавства.
Рятувальники звертаються до настоятелів та керівників культових закладів із визначенням одним із пріоритетних напрямків своєї діяльності збереження духовних будівель і споруд від пожеж і збереження спадщини для майбутніх поколінь.
Виноградівський РВ УДСНС
України у Закарпатській області
