На війні потрібно завжди залишатися людиною

Мешканець села Веряця Іван Роман не просто звичайний молодий чоловік, а людина, якою ми всі пишаємося. Своєю відвагою та рішучістю він продемонстрував, яким має бути справжній оборонець України, відданий син своєї Батьківщини.
Ще, коли тільки сталася нахабна анексія Криму, його патріотичні амбіції вже вирували, і він був готовий захищати національні інтереси України. Але тоді ця готовність не була затребуваною. Коли ж неспокій охопив східний регіон України і розпочалася мобілізація, Іван, не вагаючись, пішов до військкомату. Але єдиним завданням батальйону територіальної оборони, куди тоді його записали, було чекати. Згадуючи цей період, Іван Роман віджартовується, мовляв, терплячість – це хороша риса, але зволікати за таких обставин недоречно…
Тож він почав діяти рішуче, вигадуючи інші можливості потрапити на передову у зону проведення АТО. Чоловік оформив накопичену відпустку за кілька років і пішов добровольцем боронити територіальну цілісність Батьківщини.
Потім було багато всього: і табори підготовки, і перші військові реалії, і перехід від добровольчих формувань до лав українського війська, і справжні жахіття війни.
За словами Івана Романа, чоловікам, які бояться війни там немає місця. Адже їм треба, насамперед, скласти психологічні тести, за результатами яких визначати, чи зможе боєць вистрілити у критичний момент та за необхідності вбити ворога.
«Після всіх цих навчань мене взяли до Українського добровольчого корпусу. Нашим пріоритетним завданням було визволення окупованих територій, – згадує мій співрозмовник. – Не пам’ятаю, щоб мені було страшно. Я знав і відчував, що зможу. Окрім того, завжди була впевненість у тому, що поряд плече товариша. Командний дух на війні – це велика сила. Думки, що можеш не повернутися додому, звичайно виникали. Але їх треба гнати геть, щоб, боронь Боже, не матеріалізувалися».
Чоловік впевнений, що війною цей конфлікт не вирішити. Влада повинна знайти спосіб мирного врегулювання ситуації. «Із людьми потрібно працювати постійно і ґрунтовно, щоб допомогти їм правильно переосмислити свої погляди та ідеали. А всі, хто творить зло, повинні за це відповісти. Адже, війна на кожного впливає по-різному. Негідники мають простір для реалізації своїх підлих намірів, а люди мають залишатися людьми, – і це завжди важче», – підсумував Іван Роман.
Іван КОЗАК,
наш громадський кореспондент