ЧУХРАНІЯ

Добрий Чупакабра

Прийшов до мене чупакабра
До хыжі з хащи уночи:
Великі зубы, хвуст, ги швабра,
А очи – гибы грань з печи.

Такий приснится на похмілля
И то бы-м мав великий стрес!
Тадь и у сера Баскервіля
Намного бов майфайний пес.

Обшарив згорі и до низу
Чурь, корам, пивницю, кутиць,
Но видко, ун не чув про кризу,
И што ґаздувству вже кониць:

Не рыче у хліві маржина,
Ніґде ні пуха, ні пера,
В шпайзи не висит солонина,
А холодильник паутина
Покрыла місячна, стара.

Є соли в креденци пувпачкы,
Но ні мукы, ні макарон,
Ниє їды на зуб для мачкы,
И мыши вшиткі втікли вон.

Уже свуй хліб нічим не мащу,
П’ю чисту воду из відра…
Вернувся чупакабра в хащу,
Нич не узявши из двора.

Но видів – буду без обіда,
Бо вже давно ниє платні –
Украв ун курицю в сусіда
И пуд поруг принюс мені!

 

Кониць свадьбы

Удгриміла свальба, розійшлися гості,
Окрем тых, што мирно пуд столами сплят,
Айбо чекат задарь розстелена постіль
Перший раз законно наших молодят.

Не завто, што хворі, не завто, што п’яні,
Авадь ош забыли, нашто перва нуч –
Сіли аж до рана двоє на дивані,
Щи й замклися зодну на великий ключ.

Бо любви ще буде повно из роками!
Зараз не коханя привело сюда –
Лічит из азартом потными руками
Гроші у конвертах пара молода!

Лиш єдно не хочу – обы так ся стало,
Што отиць тай мати у тяжкуй біді:
Уддают кредиты, што на свадьбу взяли,
А вже розвелися наші молоді!

 

Голова

З єднов красуньов мав я діло,
Шептав юй ласкові слова;
За нив ня серце пак боліло,
Но не боліла голова.

Вина я пив немало літру,
Ввичирі сяду – й нараз два.
На рано брызкав против вітру,
И не боліла голова.
Я падав з біцігля дас тричі,
Асфальт ня прийняв, не трава,
Боліли рукы, ногы, пличі,
На щастя, нигда – голова.

Типирь вертаю в банк кредиты,
А з ними – не качай права,
Узьми хоть де, хоть укради ты…
От сим болит ня голова!

Ерот

Пудлетів до мене хлопчик
З луком и стрілов –
Што, побавитися хоче
Хлопчик тот зо мнов?

Моє серце затверділо
Из годами так,
Што поламле задарь стріли
З крылами дітвак.

– Хоть яким стріляй калібром
Не пораниш ня!
Сідина вискы ми сріблом
Вкрыла, ги броня.

Йсю броню алмаз не крає,
Не розмягчит хміль…
Ун смієся и стріляє…
И трафляє в ціль.

 

Пудкарпатська осінь

На обшарю всі признакы осени,
Каждий динь все нові тай нові.
Не ходити ногами вже босыми
До яри по зеленуй траві.

В курті ґаті уже не убратися –
Постудити ґаздувство так мож,
Тай у Тисі уже не купатися,
Но, хыба по натурі вы морж.

У кутци кури дримлют на сідалі,
Опустивши на очи кліпкы.
И ниє уже свады з сусідами,
Што у них стеребили грядкы.

На дві мажі вже веприк розкоханий,
Видко, нуж нагострити пора.
Коло шпора воює из блохами
Моя мачка лінива, стара.

Грезно синьоє зорвано з луґоша,
Триста літрув кыплят, ги дурні…
Не просіт, бо дустанете руґоша –
Йсе не доста й самому міні!

 

Михайло ЧУХРАН