100-річчя майстра не за горами. На Закарпатті відбувся четвертий Чендей-фест

Спадок справжнього майстра – особлива коштовність. Його доля часто залежить від того, наскільки вміють оцінити його прямі спадкоємці. Можуть закинути на горище і пройде багато десятиліть поки ця річ потрапить справжньому знавцеві і він захоплено вигукне «Чорт забирай! Та це ж бомба!» Книгам Івана Чендея поталанило – родина Чендеїв та її однодумці не лише розуміє ціну його слова, але й доклала сил, креативу, любові, щоб створити «Чендей-фест» з його родинною атмосферою і щоразу, кожного наступного року новими ідеями. Четвертий Чендей-Фест  в Ужгороді почався з презентації книги Павла Вольвача «20+1. Земля мертвих», яку справедливо називають подією року. Павло Вольвач – відомий письменник, член журі літературного конкурсу ім. Чендея, популяризатор закарпатських авторів на всеукраїнському рівні. Зокрема уже кілька радіопередач присвятив ромському письменникові з Малих Комят Миколі Бурмеку, чиє оповідання увійшло в «короткий список» літературного конкурсу імені І. Чендея.

Наступного дня учасники фесту зустрілися з студентами УжНУ, згодом побували в музеї Бокшая, де з подачі Наталії Ребрик було відкрито значимо сторінку в житті письменника –  про його стосунки з видатними художниками краю, з режисером Параджановим. Далі – поїздка в Хустську гімназію, де колись учився Іван Чендей, далі – фільму «Брат Іван», а після того поїздка в Дубове, в гори його дитинства і ця поїздка письменників неминуче відбувається щороку за будь-якої погоди.

Кожного року сотні учасників з України та з-за кордону –дебютантів і досвідчених письменників – надсилають свої твори на конкурс імені Івана Чендея. Лауреати премії з Одеси, Львова, Кропивницького, Сум, Києва, Івано-Франківська, Запоріжжя з вдячністю говорили про велику й затишну родину авторів, яких об’єднало подружжя Марійки та Івана Чендеїв.   Саме про родинність цього літературного свята найчастіше говорили письменники. А ще про майбутнє відзначення 100-річчя з дня народження Івана Михайловича, яке відбудеться у травні наступного року. З передчуттям майбутнього свята гості від’їжджали з гнізда Чендеєвого.

Василь Горват