В ці дні своє професійне свято відзначають поштовики. Про те, як працюється їм у нелегких умовах сьогодення і як долають труднощі, ми спілкувалися із заступником начальника центрального відділення поштового зв’язку м. Виноградова Адальбертом БАНИКОМ. – Адальберте Адальбертовичу, з якими проблемами і настроями зустрічають поштовики своє професійне свято?
– На сьогоднішній час як у державі, так і на нашому підприємстві дуже складна ситуація. В першу чергу проблема з кадрами. В самому місті бракує трьох листонош. Ми неодноразово зверталися до центру зайнятості, в міську раду, щоб направляли людей для працевлаштування, але за 4 місяці до нас з’явилися 4-5 людей. Перше запитання в них: «А яка тут заробітна плата?». І коли чують, що за таку відповідальність, яку доведеться нести на своїх плечах, отримуватимуть 1000 гривень (навіть менше мінімальної зарплати, бо йдеться про неповний робочий день), відмовляються. Так, наразі на пошті дуже низький рівень заробітної плати. Люди «на руки» отримують 1000-1200 гривень і з нинішніми цінами це дуже мало. Причому робота відповідальна (з грошима, з пресою та з важливою письмовою кореспонденцією різних установ і відомств) та нелегка – чи дощ, чи сніг, чи спека, а ти мусиш йти до людей, рознести пенсії, періодику. На даний час саме в поштовиків найменша заробітна плата. Через це деякі люди спробують працювати 1-2 дні, або ж тиждень чи місяць, а потім пишуть заяву на звільнення і кажуть: «Я за таку роботу з такою зарплатою відповідати не буду».
– Тож як вдається виживати пошті, завдяки чому вона тримається на плаву?
– Завдяки альтернативним послугам – надаємо різні, які тільки можливо, навіть страхуванням займаємось. Власне, майже щомісяця додаються нові послуги, завдячуючи яким бодай якось намагаємось виживати. Ми ж вимушені підвищувати наші тарифи. Втім, у порівнянні зі станом економіки, я рахую, що вони наразі ще на мінімальному рівні. А ось наші планові показники все падають і падають. Якщо ж не будемо їх виконувати (а ми вже наразі неспроможні це робити), то можливий такий варіант, що знову-таки піде мова про об’єднання, реорганізацію, оптимізацію штату і тільки за рахунок цього підприємство буде в змозі підвищити поштовикам заробітну плату.
– Що ж, ситуація доволі плачевна і аж ніяк не сприяє святковому настрою.
– Так, на жаль. Тому в нас залишаються працювати тільки найвідданіші пошті і найвитриваліші люди.
– То й самих поштовиків турбує підвищення вартості поштових послуг? Ви хвилюєтеся, що споживачів ваших послуг поменшає?
– Хоч тарифи й підвищуються, але за деякими видами послуг ми залишаємося на вищому рівні. Приміром, приймання комунальних платежів, оплата за електроенергію, газ, за послуги фірми «АВЕ». Через це в нас бувають великі черги, які пов’язані насамперед з тим, що в нас проходить найменший відсоток за платіж. Звичайно, впали обсяги листів (як простих, так і рекомендованих), бо Інтернет їх витісняє.
– А чи хвилює Вас стан передплати?
– Це дуже болюча тема, бо спостерігається тенденція до спаду її рівня і не тільки в межах Виноградова, але й загалом по всій Україні. Адже кожна редакція підвищує вартість передплати. І нам це зрозуміло – все пов’язано зі зростанням цін на витратні матеріали. Але люди дуже обурені через це. Буває, вартість тієї чи іншої газети може за півроку зрости на 20-50%. Наскільки я знаю, ми також змушені будемо підвищувати ціну за доставку періодики. І хоч передплатна кампанія вже почалася, проте поки що друкованих каталогів періодичних видань нам ще не надали (маємо тільки в електронній версії).
– Які заходи плануєте, аби привабити споживачів? Можливо, дні передплатника чи змагання серед листонош?
– Однозначно, зазвичай ми проводимо День передплатника, особливо перед новим роком, коли проводиться річна передплата. А для заохочення наших працівників деякі редакції організовують змагання серед листонош. Яка з них забезпечить найбільшу кількість певних передплачених видань – та й отримає премію. Це водночас і стимулює листонош, і сприяє передплаті.
– Тож, Адальберте Адальбертовичу, що побажаєте своїм колегам з нагоди професійного свята?
– Щиро вітаю весь колектив, у першу чергу Виноградівського центрального відділення. А побажати хочу насамперед здоров’я, терпіння, натхнення, взаємопідтримки і згуртованості. Адже колектив – це наша друга сім’я.
Інтерв’ю взяла Ганна КОБАЛЬ
