Цікаву могилу знайшли на старому цвинтарі у Великих Ком’ятах

(Частина 3)

Незважаючи на те, що в попередньому дописі було анонсовано, що цілеспрямована робота по пошуку нових матеріалів не буде продовжена, ми знову виходимо з новими результатами. А сталося це з ініціативи Руслани Василівни Шевченко, яка захопилася цим розслідуванням і внесла новий напрямок у ньому. Для початку вирішила узнати точніше ким був однофамілець батька Гелени – священник Липецької Поляни – Корнел Грибовський? Як Вам відомо, я висунув версію, що він може бути братом або кузеном Михайла Грибовського. Пошуки Руслани Василівни дали несподіваний результат. Але спочатку розглянемо хід думок відомої архівістки. З метричних записів про смерть Гелени узнаємо, що у 1938 році батька Гелени вже не було в живих. А із запису про шлюб Гелени у 1924 році довідуємося, що у 1924 році – Михайло Грибовський був живим і працював нотарем у Липецькій Поляні. Отже з’явилося вікно пошуків – із 1924 по 1938 рік, у цьому часовому проміжку помер батько Гелени, в дівоцтві Грибовської. Якщо повезе, що він помер саме в Липецькій Поляні, то у метричних записах про смерть можна буде уточнити дату смерті нотаря Михайла Грибовського.

Нам підфартило, бо невдовзі Р.В.Шевченко вияснила, що М. Грибовський помер у Липецькій Поляні у 1934 році від туберкульозу. Але не це головне, а те, що його батьком був священник у цьому ж селі – Корнел Грибовський.

Далі за роботу взявся я. Вияснив, що Корнел Грибовський народився у 1840 році у Довгому. Його батьком був також священник Петро Грибовський, а матір’ю – Медвецька Юліанна. Корнел священицьку освіту здобув в Ужгороді і був висвячений на священника 3 грудня 1865 року. У віці 25 років. Чин освячення здійснив пряшівський єпископ Йосип Гаганець. Служіння розпочав у Довгому (1867-1868). Від 1868 до 1910 року служив у Липецькій Поляні. Його дружиною була Ілона Шелестої. У документах згадуються двоє синів-священників – Корнель (молодший), 1878 року народження, який більшу частину священницької служби здійснив у США. На 14 років молодший за нього син Василь також був священником, який служив у Хусті, а потім в різних населених пунктах нашої області. У 1949 році був позбавлений права священнослужіння. І хоч в архівних матеріалах нема згадок за сина Михайла, із метричних записів ми довідуємося, що він народився у 1868 році, коли його батькові о. Корнелу було 28 років. Він не пішов по стопах батька, а став нотарем, що було в деякій мірі престижніше.

Помер о. Корнел 15 квітня 1915 року. Які дані ще можна виявити, співставивши скупі і лаконічні відомості з уже раніше відомих. Стає відомо, що і батько і дочка Гелена померли від туберкульозу, можливо це було на рівні генетики. Правда батько помер у 66 років, а дочка Гелена  в 40. І це незважаючи, що в Чехословаччині медицина була на більш високому рівні ніж в Австро-Угорщині. Стає зрозумілим, чому на весіллі Гелени свідком з її боку був довжанський парох. Адже її дідик – о. Корнел починав свою попівську кар’єру саме там. Є і інша ймовірність, що між ними був якийсь родинний зв’язок, бо сімейні узи між попами були тісно переплетені.

Звернувши увагу, що о. Корнел був сином священника, я зробив екскурс, наскільки дали змогу наявні документи мукачівської греко-католицької єпархії і вийшов на родоначальника широкої попівської династії. Ним виявився Андрій Грибовський. Що відомо про нього? Дуже скупі дані. Навіть невідомий рік його народження. Народився в Земплінському комітаті в населеному пункті Станца (нині Словаччина). Теологічну освіту здобув в Ужгороді. Висвячення на священство здійснив Мукачівський єпископ Андрій Бачинський 29 травня 1774 року. Що з цього можна дізнатися? У той час священниками ставали у віці 23-26 років, тобто, що він орієнтовно народився на початку 1750-их років.

Також не можна гарантувати, що о. Андрій був родоначальником цієї династії, бо не маємо даних про його батьків. Протягом 18 років служив у Тересві (1774-1792). Можливо, що був старшим ніж ми визначили, бо його син Андрій народився за 4 роки до висвячення батька. Прізвище і ім’я його жінки невідоме. Нас цікавить його син Андрій, який також став сященником, хоч він мав і другого сина також священника Яноша.

Даних про сина Андрія більше і вони більш повні. З того, що він народився у 1770 році в Тересві, дають нам привід думати і висунути версію, що і сам Андрій Грибовський (батько) народився або приженився в Тересві. Син Андрій на священника вчився в Ужгороді і Львові. 4 квітня 1795 року висвячений на попа Мукачівським єпископом Андрієм Бачинським. У 1795-1806 роках служив в селі Яноші (Берегівський район), наступні 10 років у Заріччі, потім до пенсії  у Ільниці. З 1844 року на пенсії.

Його жінкою була Марія Іскович. Мали трьох синів-священників, з яких для нас є цікавим – о. Петро, який народився 26 травня 1813 року у Заріччі. Теологічну освіту отримав в Ужгороді і Трнаві. Це цікаво з того погляду, що у Трнаву посилали лише найкращих семінаристів із Ужгорода, бо в цьому вищому теологічному закладі було заброньовано лише декілька місць для Мукачівської єпархії. 30 березня 1839 року його висвятив Мукачівський єпископ Василь Попович, до речі наш земляк із Великих Ком’ят, де знайдено могилу Гелени Грдічкової. Після висвячення служив лише три роки в Ільниці. Помер у 29 років, але встиг народити дві знакові постаті – сина Корнелія, дідика Гелени, і дочку Констанцію, яка була дружиною священника Андрія Дем’яновича, який після висвячення служив у Довгому і Липчі. Був деканом Довжанського деканату, з 1888 року папський радник, з 1885 року – канонік. У 1902 році за великі успіхи і досягнення був нагороджений дворянським званням немеш, з правом писати перед своїм прізвищем «баранкої». Ось чому так взаємозв’язані Грибовські із Довжанськими парохами.

Чому ми приділили стільки уваги цій священницькій династії? По-перше, тому що Гелена Грдлічкова була із цієї самої родини і нам стало легше зрозуміти багато питань. По-друге, над цією родиною тяжів якийсь фатум – таємнича сила, що наперед визначила долю роду – померти від туберкульозу. Невідворотна доля настигла і Гелену.

І насамкінець, хочу звернути Вашу увагу, що службова діяльність Грибовських торкнулася і Угочанського комітату. Другий із цієї когорти – отець Андрій у 1806-1816 роках служив у Заріччі, що тоді входило до нашого комітату. А мати Гелени – Ганна Ладанні  була із Вербовця, який і дотепер входить до складу нашого району.

Здається, що на цьому пора ставити крапку.

Іван Біланчук, краєзнавець