У багатьох європейських і східних мовах сучасні назви місяців запозичені у стародавніх римлян. Візьмемо для прикладу назву сьомого місяця календарного року. Болгарське юли, англійське julij, угорське julius і навіть грузинське (звучить івілісі) та інші походить від особового імені імператора Юлія Цезаря, котрий цього місяця народився. Натомість, українська мова зберігає самобутні стародавні слов’янські назви місяців. Подібні назви зустрічаємо і в інших слов’янських мовах (польській, хорватській, чеській). Перевага слов’янських назв у тому, що вони, на відміну від латинських, мають прозору внутрішню форму і зрозумілі, тим хто їх вживає. І так, розглянемо їх.
Січень – назва зумовлена тим, що в січні сікли, рубали дерева, зокрема за системи підсічного землеробства і для одержання ділової деревини. У давніх календарях січень називали «просинец». Небо в цей час відрізнялося примітною синявою. Інша його давня назва – «тріскун», бо тріщало все від січневих морозів. Європейська назва місяця – «януарій», російська «январь» – походять від імені античного божества Януса, котрий піклувався початком і кінцем усякої справи, завершував старе і розпочинав нове. А січень – январь, розпочинає рік.
Лютий – назва другого календарного місяця року. Походить від праслов’янського слова «лють» – «суворий, холодний, злий, жорстокий», що зумовлено характерними для цього періоду морозами та завірюхами.
У вжитку були й інші народні назви місяця: бокогрій, сніговій, скажений, казидорога, крутень, межень (межа між зимою і весною). У більшості мов світу назви лютого походять від латинського «фебруаріус», яка пов’язана з обрядом очищення, що припадає на 15 лютого. Феєрій – одне з культових найменувань Плутона.
Березень – назва місяця пов’язана з березою, що в цей місяць починає цвісти з кінця березня. У середньовіччі на березень припадав початок нового року. Давньослов’янське найменування березня – «сухий» назва пов’язана з малою кількістю опадів у цей час, сухістю землі. Дехто вживає назву – «березіль», «марець». Це слово запозичене з латинського «martius» – місяць марса, утвореного від імені римського бога родючості, а пізніше – бога війни Марса. З латини походять назви третього календарного місяця року у більшості мов світу.
Квітень – назва пояснюється тим, що в цей час розцвітають весняні квіти, квітує земля. В чеській мові kveten називають травень. Застаріла назва апріль. За однією із версій назву aprilis місяць отримав на честь етруської богині Apru, що відповідала давньогрецькій Афродіті. По другій версії ця назва походить від давнього слова aprilis (наступний, той що йде слідом). Оскільки він був другим місяцем у староримському календарі.
Травень – назва пов’язана з травами, що рясно вкривають землю зеленим розмаєм. Зрідка його називали май, запозичене з латинської мови, яке походить від слова Majus на честь давньоримської богині плодоносної землі і приплоди Ма. Вже в українській мові це слово стало асоціюватися з назвою «май» (зелень). У народі маїком називали місяць вересень за його майже травневе тепло. Латинська назва вживається в більшості мов, в тому числі і словацька, білоруська, болгарська, російська, сербська, македонська)
Червень – українська назва шостого місяця, як і застаріла «червець» походить від праслов’янського «червен» – черв, оскільки в червні розвиваються лялечки (черв’ячки), з яких розвиваються червці, з яких видобували червону фарбу (червоний барвник кармін) для тканин. Ще одна версія – поява червоних квітів. Однак ця теорія не така переконлива. Інші українські назви місяця ізок, сінокіс, рум’янець, різноцвіть, гнилець, сонцекрес. На інших мовах в основному назва походить від латинського Julius, який названо по імені древньоримської богині Юнони. Вона вважалася охоронцем шлюбу, жінок, народження дітей. По іншій версії місяць отримав свою назву від латинського слова «junioris», що в перекладі значить «молоді люди».
В червні спостерігався активний ріст всіх видів рослин. В лісах потихеньку появляються ягоди і гриби. Це звичайно стосується центральних і східних частин України, бо в нас все це відбувається набагато раніше. 21 червня – день літнього сонцестояння, доба з самим довгим днем і самою короткою ніччю.
Липень – назва місяця в українській мові пояснюється просто: у цей період зацвітає липа і починається збір цвіту, липового меду. Для наших предків це було дуже важливе дерево. Через найменший вміст заліза в деревині, воно мало меншу електропровідність, ніж інші дерева. Саме тому липи висаджували навколо церков, бо меншою була ймовірність удару блискавки. Інші українські назви місяця: липець, косень, страдник, громовик, білень. На початку вже було сказано як на різних мовах називається сьомий місяць року.
Серпень – останній місяць літа наші пращури присвячували сінокосу та жнивам. Ось чому серпень так називається – у цей період не обходилися без серпа. Інші українські назви серпня: жнивень, хлібосол, городник, копець, спасівець, зоряничник.
У багатьох мовах світу назви серпня походять із латинського Augustus. Це наймення він дістав у восьмому році до н.е. в честь першого римського імператора Октавіана Августа.
Вересень – перший місяць осені, назву дав верес – дуже цінна медоносна рослина з пізнім цвітінням. Інші версії вчені вважають недостовірними. Інші назви вересня по-українськи: маїк, сівень, покрійник, травник. Цвітіння вересу припадає саме на перший місяць осені в сезон сівби озимих. На цьому сформувалася в усній українській мові назва сівень (від сіяти).
У багатьох мовах, зокрема в слов’янських назва місяця походить від латинського September тобто сьомий місяць, така назва пояснюється тим, що в стародавньому Римі рік починався не в січні, а в березні, тому вересень був сьомим, а не дев’ятим місяцем.
Жовтень – українська назва другого осіннього місяця є унікальною і в інших слов’янських мовах не зустрічається. Пов’язана вона із пожовтінням листя. Інші українські назви місяця: весільник, хмурень, грязень, передзимник, древогнилень, зазимник. Назви жовтня в більшості мов походять від латинського Oktober, утвореного від числівника «окто» (вісім) у римському календарі.
Листопад – назва пов’язана з опаданням листя, назва поширилася Україною із західних областей, куди осінь приходить пізніше, в центральних і східних регіонах в цей період дерева вже стояли голі. Інші українські назви місяця: накіс, зимник, падолист, листогній. Назви листопада в більшості мов сходяться до латинського November утвореного від числівника «дев’ять».
Грудень – перший місяць зими і останній місяць року раніше називався «студень». Сучасна назва поширилася в Україні до ХІХ століття і означає закінчення посіву озимих. Інші українські назви: стужайко, вітровик, лютовій, студенець, андріїв. Назви грудня в більшості мов походять від латинського December, утвореного від числівника «десять». На грудень припадає зимове сонцестояння в Північній півкулі, день з найменшою тривалістю світлового дня. Знаки зодіаку в грудні: стрілець (до 21 грудня) і Козеріг (з 21 грудня).
Отже, українські назви місяців звучать дуже красиво, а деякі їхні значення зовсім не очевидні. В українській мові кожен місяць року має унікальну назву і легко запам’ятовується. З давніх часів українці пов’язували назви місяців із погодними явищами та господарською діяльністю відносно до пори року. Схожі слова є і в інших слов’янських мовах, чому місяць так називається.
Іван Біланчук, краєзнавець
