Денис Богачук із села Веряця Королівської тергромади єдиний з нашого району вступив на навчання у Військову академію міста Одеса. У наш час 10-літньої війни то не вчинок, а справжній патріотичний подвиг. Наче й нема чому дивуватися, бо Денис – син відомої у краї та за його межами невтомної волонтерки Ірини Світлик. Хлопець добре відомий, бо фігурував чи не в усіх відео мами, бо ж завжди допомагав їй у приготуванні страв в реторт-пакетах для військових. Проте, сама пані Ірина зізнається, що пишається вчинком сина, хоч для неї це було неабиякою несподіванкою:
– Мій син – патріот і про військову справу знає надто багато. А він взяв квиток в один кінець, був впевнений в собі на 200%. Це – його мрія з дитсадка. І вона здійснилася. Конкурс був 14 абітурієнтів на місце. Із 400 чоловік за 10 днів жорсткого відбору обрали 3о. Денис 17 у списку. 150 чоловік вилетіло на психологічному тесті. А він впорався з усім.
– Мама дізналася, що я записався в курсанти тільки після того, як їй зателефонували і повідомили про це з ТЦК. Хоч вона і знала, що я в інші виші документи не подавав. 90% моїх друзів – це військові. Мені з ними легко, простіше спілкуватися і дружити. Я розумію те, чого не розуміє більшість цивільних людей. Тепер, на жаль, мало хлопців, котрі хочуть стати військовими, аби змінити країну. Я цього дуже хотів. І друг порадив, у котрого є дуже хороший бойовий досвід. Він 7 місяців був на фронті, – розповідає Денис. Про обрану спеціальність не каже, мовляв, військова таємниця, але зізнається, – було складно із вступом, бо на ту спеціальність набирають лише 30 чоловік на рік. У школі вчився добре. Саме тести (набрав 154,5 балів) мене витягли сюди на самий крутий факультет. Фізичну і психологічну перевірку пройшов легко. Хоч серйозно спортом не займався, лише бігав і підтягувався на турнику (тато вдома зробив). Зараз тут познайомився із багатьма класними хлопцями з різних областей. Тож буду вчитися і робити все від мене залежне для наближення перемоги.
Загартувала хлопця волонтерська справа вдома. Якщо інші учні готуються до НМТ по пів-року, він впорався за три дні. Бо ж крім навчання в школі вдома завжди чекала купа роботи. Нерідко лягав спати о 2-ій ранку. Як би важко не доводилось працювати, але усвідомлення важливості справи давало сил. А далі бачив фото і відео від військових і відчував себе потрібним. Проте каже, що тепер там, в Одесі, йому дуже легко. І коли інші скаржаться на фізичні навантаження, Денис сумує у час відпочинку від роботи. Каже: «Для мене це як дитячий табір відпочинку».
Щиро зичимо молодому патріоту-курсанту Денису Богачуку легкого навчання, козацького гарту і вдалої служби у вже мирній, розквітаючій Україні. Пишаємось!
Наталія Кобаль
