Ірина Турцанаш – не тільки матуся трьох прекрасних донечок, а ще вміла майстриня, котра вишиває свої картини атласними стрічками. Роботи цієї молодої виноградівки я побачила нещодавно на відкритті виставки в «Імпасто», в якій вона брала участь. Зізнаюся чесно, мене вразило різнобарв’я кольорів, цікаво поєднаних на полотні. Здається, от-от підійдеш ближче і ці квіти охоплять тебе своїм неповторним духмяним ароматом, зачарують дивною красою.
Вона з дитинства любила малювати, вміла вишивати. Тож після закінчення школи вступила на навчання у педагогічне училище Володимир-Волинського на спеціальність «вчитель образотворчого мистецтва і художньої праці». Але потім вирішила здобути ще й вищу освіту, яка зовсім відрізнялася від попередньої і круто змінила її життя – стала економістом-бухгалтером (закінчила національний університет водного господарства у Рівному). Дев’ять років Іра працювала бухгалтером Закарпатського навчально-консультаційного центру НУВГП. Але, не дивлячись на це, її творча жилка брала своє і завжди проявлялася.
Вишивкою стрічками захопилася два з половиною роки тому. Вперше побачила створені у такий спосіб роботи в соціальній мережі, які її надзвичайно вразили. Промайнула думка, що сама ніколи так не зможе. Але якось в крамничці придбала набір для вишивки і малу-помалу справа пішла. Як «набила» руку, стала вже самотужки купувати тканину і стрічки та вигадувати власні картини. Заясніли, заяскравіли багатокольоровими фарбами квіти на полотні. «От буває приходить натхнення, я сідаю і вишиваю. Наразі маю не надто багато робіт, адже для мене головне – не кількість, а якість. Надзвичайно було приємно взяти участь у виставці, щоб не тільки близькі бачили мої роботи, а й інші оцінили їх. Коли люди хвалять те, що ти робиш – це найбільший стимул творити щось нове. Маю багато планів і задумів, зокрема, планую вишити донечкам сукенки, а ще дуже хочу спробувати атласом прикрасити подушки», – каже мисткиня.
Свої картини вона зазвичай презентує рідним та друзям. Це у її творчості – особливий момент, який наповнює серце радістю від того, що подарунок припав до душі. Так було, коли на ювілей піднесла картину своїй матусі Валентині Миколаївні, іншу роботу презентувала свекрусі Марії Михайлівні, а хорошій знайомій Людмилі Підлипній із Івано-Франківська вишила улюблені іриси.
Поглядають зацікавленими оченятами на вправні мамині руки, з-під яких з’являються чарівні квіти, її донечки Марічка, Софійка та маленька Яночка. Старшенькі вже самі пробують вишивати і порівнюють, чи виходить так, як у мами? За ними й найменшенька намагається за стрічки ухопитись. А після такої «допомоги» ще довго доводиться розмотувати вузлики.
Кожну вільну хвильку молода мисткиня присвячує улюбленому заняттю. Бере в руки голку і починає своє таїнство. Аж ось, ніби помахом чарівної палички, з’являються квіти – троянди, іриси, бузок, лягаючи на полотно стебельцями та бутонами одна до одної і поєднуючись у чудовий букет. Це хобі приносить жінці шалене задоволення. Від її рукотворних полотен віє позитивною енергетикою. Вона й сама така – щира, усміхнена, привітна і відкрита. Тож не дивно, що творчості цієї молодої вишивальниці притаманна особлива яскравість та індивідуальність, збагачена її хистом і талантом.
Приємно, що наші молоді землячки не менш талановиті, ніж їхні мами та бабусі. І у вік Інтернету вони теж можуть похвалитися не тільки вмінням гарно вишивати нитками, а й порадувати оригінальним рукоділлям та іншими своїми творчими здібностями.
Любов ПЕЛЕХАЧ
